ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК ВИКЛИК СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ

Анотація

Наукова стаття присвячена вивченню актуальної проблеми особливостей застосування дистанційного навчання у вищій школі. Вона базується на аналізі результатів педагогічних досліджень, опитувань, спостережень за процесом організації освітнього процесу закладів вищої освіти в Україні та світі. У статті дистанційну освіту визначено як набір освітніх послуг за допомогою спеціалізованих освітніх середовищ, що засновані на інструментах обміну необхідною інформацією на відстані, а дистанційне навчання як застосування інформаційно-комунікаційних і психолого-педагогічних технологій, що дозволяють ефективно здійснювати на відстані та індивідуалізувати освітній процес вищої школи. Доведено, що дистанційна освіта та дистанційне навчання як споріднені процеси стрімко розвиваються і займають своє соціально-значуще місце в освітній сфері. Визначено, що дистанційне навчання є альтернативою традиційній формі навчання у кризовий час та доведено доцільність його застосування під час війни. Аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури надав можливість виокремити особливості дистанційного навчання у вищій школі (інноваційність, мобільність, безперервність навчання, гнучкість, економічна ефективність, технологічність) й основні переваги дистанційного навчання у закладах вищої освіти, а саме: можливість для економії часу, відсутність проблеми аудиторного фонду; руйнування стереотипів щодо навчання в аудиторії; можливість навчатися у любому, зручному для студента місці; гнучкий графік навчання; можливість поєднання роботи і навчання; забезпечення якісної освіти з мінімальними фінансовими та енергетичними витратами; індивідуалізація та диференціація навчання у закладах вищої освіти з урахуванням потреб здобувачів вищої освіти; можливість використовувати різноманітні форми і технології навчання для засвоєння певного матеріалу. До недоліків дистанційного навчання у закладах вищої освіти віднесено: залежність освітнього процесу від гаджетів та стану мережі інтернет; психологічна неготовність викладачів і студентів до дистанційного навчання; низький рівень володіння викладачами та студентами інформаційними технологіями; неможливість ефективного навчання за умови відсутності розвинених індивідуально-психологічних якостей; труднощі в розробці і сертифікації навчально-методичних матеріалів дистанційного навчання; складність організації спільної діяльності для спілкування та обміну досвідом.