СМУГА ПЕРЕШКОД АБО ПАРКУР У КОНТЕКСТІ СИСТЕМИ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ ТА ШВЕЙЦАРІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2410-2075-2023-17.12

Ключові слова:

смуга перешкод, легка атлетика, паркур, фізична культура, фріраннінг.

Анотація

Паркур як вид спорту також відомий як «фріраннінг», довгий час був джерелом великого ентузіазму, особливо серед підлітків та молодих людей. Паркур не є видом спорту, який передбачає змагання, конкуренцію та прагнення перемогти суперника. Основна ідея паркуру полягає у силі, свободі, мужності та дисципліні. Проаналізовані літературні джерела не містять жодної інформації про використання паркуру у шкільній освіті України, тоді як він активно та широко застосовується для школярів Швейцарії впродовж усього періоду навчання у школі. У шкільній системі освіти України на уроках фізичної культури використовуються елементи смуги перешкод та ускладнені естафети із завданнями. Заняття паркуром, як і долання смуги перешкод, сприяють розвитку фізичних якостей, проте «начинку» вони мають різну, але обидва поняття беруть свій початок у легкій атлетиці. У результаті порівняльного аналізу застосування елементів паркуру та елементів смуги перешкод відповідно у Швейцарській конфедерації та в Україні в контексті шкільної освіти було виявлено суттєву різницю. Проходження смуги перешкод у класичному варіанті сприяє розвитку фізичних якостей: спритності, швидкості, координації та сили, залежно від поставлених завдань, а також має загальнооздоровчий вплив. У вітчизняній шкільній системі смуга перешкод використовується як різновид легкоатлетичних вправ, елементи якої застосовуються на уроках з фізичної культури з 1 по 11 класи, а також як засіб та метод на заняттях з фізичного виховання у закладах вищої освіти (ЗВО) та у Збройних Силах України (ЗСУ). Основна мета паркуру полягає в напрацюванні рухових і координаційних умінь і навичок, здатних забезпечити швидке, безпечне й ефектне переміщення в умовах наявності фізичних перешкод, задля максимально ефектного і нестандартного їх подолання. Цілі паркуру досягаються лише за допомогою тіла і духу, що робить паркур одним із найбільш унікальних молодіжних рухів.

Посилання

Ільницька Г. С. Популярна енциклопедія спорту. Екстремальні види спорту. Науково-методичний журнал «Фізичне виховання в школах України». 2020. № 7(139). 8 с.

Aggerholm K., Larsen S. H . Parkour as acrobatics: an existential phenomenological study of movement in parkour. Qualitative Research in Sport, Exercise and Health. 2017. 9:1. Р. 69–86. DOI: 10.1080/2159676X.2016.1196387 (дата звернення: 28.11.2023).

Atkinson M. Parkour, Anarcho-Environmentalism, and Poiesis. Journal of Sport and Social Issues. 2009. 33(2). Р. 169–194. DOI: 10.1177/0193723509332582 (дата звернення: 28.11.2023).

Binney J. Using parkour within gymnastics. Physical Education Matters. 2016. 11:2. Р. 20–23. ISSN 1751-0988 (дата звернення: 30.11.2023).

Clegg Jennifer L., Butryn Ted M. An existential phenomenological examination of parkour and freerunning. Qualitative Research in Sport, Exercise and Health. 2012. 4:3., Р. 320–340. DOI: 10.1080/2159676X.2012.693527 (дата звернення: 30.11.2023).

Edwardes D. Encouraging physical activity through parkour. British Journal of School Nursing. 2010. 5:8. Р. 375–376. ISSN (online): 2052-2827. DOI: 10.12968/bjsn.2010.5.8.78906 (дата звернення: 15.11.2023).

Fernández-Río J., Suarez C. Feasibility and students' preliminary views on parkour in a group of primary school children. Physical Education and Sport Pedagogy. 2016. 21:3. Р. 281–294. DOI: 10.1080/17408989.2014.946008 (дата звернення: 21.11.2023).

Gilchrist P., Osborn G. (2017). Risk and benefits in lifestyle sports: parkour, law and social value. International Journal of Sport Policy and Politics. 2017. 9:1. Р. 55–69. DOI: 10.1080/19406940.2016.1272619 (дата звернення: 21.11.2023).

Gilchrist P., Wheaton B. Lifestyle sport, public policy and youth engagement: examining the emergence of parkour. International Journal of Sport Policy and Politics. 2011. 3:1. Р. 109–131. DOI: 10.1080/19406940.2010.547866 (дата звернення: 27.11.2023).

Kidder J. L. Parkour, Masculinity, and the City. Sociology of Sport Journal. 2013. 30(1). Р. 1–23. ISSN (online): 1543-2785. DOI: 10.1123/ssj.30.1.1 (дата звернення: 05.12.2023).

Saville S. J. Playing with fear: parkour and the mobility of emotion. Social & Cultural Geography. 2008. 9:8. Р. 891–914. DOI: 10.1080/14649360802441440 (дата звернення: 06.12.2023).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-02-22