Науковий вісник Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Серія: Педагогічні науки

ВПЛИВ ХОРОВОЇ ПРАКТИКИ НА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

РОМАНА ВОЛОДИМИРІВНА ДУДИК — 2024-07-22

Наукова стаття присвячена вивченню впливу хорової практики на індивідуальний розвиток особистості учня. Вона базується на аналізі результатів психологічних досліджень і спостережень над учасниками хорових колективів різного віку й рівня підготовки. У статті розглянуто значення хорового співу для учнів у шкільному середовищі, важливість і переваги хорової практики в навчальних закладах. Автор аналізує вплив участі в хорі на різні аспекти розвитку особистості. Обговорюється важливість співпраці та взаємодії учнів під час колективного музикування в хорі. Розглядається позитивний вплив хорового співу на емоційне самопочуття учнів. Зазначається важливість вивчення й виконання різноманітних музичних жанрів і стилів у хоровій практиці для розширення культурного кругозору учнів. У статті досліджуються різні методи й підходи до організації хорових занять із учнями різного віку та рівня музичної підготовки; розглядаються різноманітні методи музичного навчання в хоровій практиці, а саме: вивчення нот, розвиток вокальних навичок, аранжування й інтерпретація музичних творів; висвітлюються позитивний вплив участі в хорі на розвиток когнітивних, емоційних і соціальних навичок учнів, а також їхніх музичних здібностей; обговорюються можливі виклики, з якими зіштовхуються вчителі й учні під час організації та участі в хорових заняттях, а також стратегії їх подолання. Висвітлено важливість включення хорового співу до навчальних програм як засобу розвитку різних аспектів особистості учнів і підтримки їхнього успіху в школі. Матеріал статті допоможе керівникам хорових колективів і вчителям музики краще розуміти важливість хорової практики, надає корисні поради щодо організації ефективних і стимулювальних хорових занять для учнів.

РЕАЛІЗАЦІЯ БЕЗПЕКОВОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ

ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ КОРЕЦЬ — 2024-07-22

У статті визначено ключові позиції забезпечення вимог охорони праці в процесі виконання практичних завдань учнями десятих-одинадцятих класів на уроках технологій, а також запропоновано сутність поняття «безпекова культура старшокласників». Проаналізовано можливі потенційні ризики, які можуть виникнути в процесі формування навичок ручної й механічної обробки матеріалів, а також упроваджений спектр заходів, спрямованих на запобігання їм і мінімізацію їх. Розглянуто основні вимоги щодо безпеки учнів під час роботи з інструментами й обладнанням, а також надано рекомендації щодо безпечної експлуатації електрообладнання. Детально розкрито питання дотримання правил безпечної праці на уроках технологій під час виконання творчих проєктів на прикладі чотирьох модулів. Закцентовано увагу на необхідності постійного усвідомлення учасниками освітнього процесу важливості безпечного середовища в закладі, а також розроблення системи навчання з охорони праці з урахуванням вікових особливостей учнів. У контексті безпекових питань визначено й розкрито вимоги до безпечного освітнього середовища в умовах воєнного стану, зосереджена увага на співпраці місцевої влади та дирекції освітніх установ. Безпекова ситуація зумовлює рішення керівництва закладів загальної середньої освіти щодо організації освітнього процесу в очному, дистанційному чи змішаному форматах, ураховуючи рекомендації Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Запропоновано системний підхід до навчання старшокласників правил безпеки під час роботі з різними матеріалами й інструментами з урахуванням таких аспектів: від електробезпеки й пожежної безпеки до особистої гігієни й охорони праці. Указано на необхідності запровадження практичних тренінгів з безпеки, а також регулярної перевірки умов праці та технічного стану обладнання. Рекомендовано долучати батьків до процесу формування безпекової культури старшокласників, зокрема щодо дотримання цих правил у домашніх умовах.

ОНОВЛЕНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ОСНОВ СИСТЕМ АВТОМАТИЧНОГО ПРОЄКТУВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА УРОКАХ ТЕХНОЛОГІЙ

МИКОЛА САВИЧ КОРЕЦЬ — 2024-07-22

У статті аналізується стан і перспективи оновлення змісту програми вибіркового навчального модуля «Комп’ютерне проєктування» з технологій, який є найбільш затребуваний у виборі серед старшокласників і вчителів. Підтверджено, що навички учнів у цифрових технологіях розвиваються основним чином під час вивчення навчального модуля «Комп’ютерне проєктування». Водночас показано, що під час вивчення інших вибіркових модулів ці навички також формуються, особливо коли учні використовують цифрові технології для роботи з комп’ютером і відповідним програмним забезпеченням з метою обробки та створення інформації. Ці навички є важливими для проєктно-технологічної діяльності, що є основою технологічної галузі в середній освіті. Ураховуючи технологічні зміни у сфері комп’ютерного проєктування й моделювання, пропонуємо доповнити навчальну програму вивченням штучного інтелекту і створенням 3D-моделей, що стане основою для реалізації тривимірного дизайну, використовуючи такі програмні засоби як AutoCAD, SketchUp і Fusion 360. Обґрунтовано вивчення базових позицій системи автоматичного проєктування, яка дасть змогу старшокласникам займатися реальними технічними проєктами, розвивати практичні навички й поглиблювати розуміння інженерних і технічних концепцій. Окреслено конкретні варіанти застосування й можливостей САПР у шкільному навчанні: механічне проєктування, електроніка та PCB-проєктування, архітектурне проєктування, автоматизація виробничих процесів, програмування й робототехніка. Акцентовано увагу на необхідності формування в учнів умінь швидкого розпізнавання, обробки, ефективного використання й відтворення інформації, яка надходить, бо набуття знань і навичок у галузі інформаційних технологій стає основною вимогою до випускників шкіл.

ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА ФІГОЛЬ — 2024-07-22

Висвітлені в статті питання важливі з погляду вдосконалення практики оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами. Інноваційні методи, такі як індивідуальне оцінювання, портфоліо й тести, мають потенціал стати ефективними інструментами для досягнення цієї мети. Індивідуальне оцінювання може дати більш точну картину навчальних досягнень кожного учня, зокрема, у контексті інклюзивного середовища. Це дає можливість збирати реальні дані про прогрес кожного учня, оцінювати ефективність роботи вчителя й інших фахівців. Портфоліо, у свою чергу, дає змогу збирати різноманітні матеріали, що відображають навчальний шлях учня. Це може включати роботи, проєкти, відгуки тощо. Портфоліо допомагає оцінити розвиток навичок і здібностей учня протягом тривалого періоду. Тести як частина оцінювального процесу також можуть бути корисним інструментом, особливо коли вони розроблені з урахуванням потреб учнів з особливими освітніми потребами. Вони дають змогу отримати об’єктивні дані про рівень засвоєння матеріалу та можуть стати додатковим джерелом інформації для оцінювання. Усі ці методи можуть бути не лише інструментами оцінювання, а й засобами самооцінки для учнів. Вони допомагають учням розуміти свої успіхи та невдачі, а також розвивати навички самостійного аналізу й планування.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ ЩОДО ЗМІНИ КЛІМАТУ

ОЛЬГА ІГОРІВНА ДУХ — 2024-07-22

У статті розкрито особливості використання цифрових інструментів з метою формування в студентської молоді знань про зміни клімату. Проаналізовано застосування електронних освітніх курсів, відеоконтенту, комп’ютерних ігор, мобільних додатків і соціальних медіа-платформ в освітньому процесі закладів вищої освіти. Наведено перелік фільмів із мережі DOCU/CLUB і подано їх освітні цілі, які сприяють формуванню знань щодо зміни клімату. Описано наявні у вітчизняному інформаційному просторі електронні освітні курси, які рекомендуються як інструмент неформальної освіти для формування додаткових можливостей професійного розвитку здобувачів освіти. З метою використання аналітичних, емоційних і соціальних шляхів навчання щодо зміни клімату запропоновано застосування комп’ютерної версії гри “Keep Cool”. Подано перелік мобільних додатків, які допомагають упроваджувати екологічні звички в побут і формувати у здобувачів освіти активну громадську екологічну позицію. З огляду на те що під час навчання відбувається формування світогляду, а питання «зміни клімату» не вивчаються як обов’язкові компоненти в освітніх програмах, неформальну освіту автори розглядають як рушійний інструмент для підвищення кліматичної грамотності молоді. Легкість і доступність запропонованих цифрових інструментів дає змогу ефективно їх застосовувати в освітньому процесі з метою формування знань щодо зміни клімату.

СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ: ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА

ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ КАРПЕЦЬ — 2024-07-22

У статті подано теоретичне обґрунтування проблеми соціально-правової компетентності студентів педагогічних спеціальностей. Соціально-правову компетентність розглянуто на особистісному (передбачає наявність її в кожної людини як представника соціуму) і професійному (передбачає цілеспрямоване її формування під час освітньо-професійної підготовки майбутніх фахівців з метою розв’язання соціально-правових завдань у професійній діяльності) рівнях. Аналіз науково-педагогічної літератури дав змогу трактувати соціально-правову компетентність студентів педагогічних спеціальностей як важливий і необхідний складник їхньої освітньо-професійної підготовки, що дає змогу набути досвід використання отриманих знань соціально-правової діяльності для освітньо-професійного впливу на здобувачів освіти. Структуру соціально-правової компетентності студентів педагогічних спеціальностей запропоновано розглядати в єдності таких складників-компонентів: мотиваційного – включає цінності, цілі й мотиви діяльності студентів педагогічних спеціальностей у соціально-правовій сфері; пізнавального – охоплює систему знань студентів педагогічних спеціальностей про правові засади освітньо-педагогічної діяльності й соціально-правовий захист здобувачів освіти; діяльнісного – містить низку професійно значущих умінь студентів, що розкриваються під час розв’язання соціально-правових завдань; рефлексивного – характеризує здатність до аналізу й оцінювання цілей, процесу та результатів професійної діяльності в соціально-правовій сфері. Наголошено на взаємозв’язку компонентів соціально-правової компетентності й необхідності формування кожного з її складників на всіх етапах освітньо-професійного становлення студентів педагогічних спеціальностей у закладі вищої освіти.

САМОСТАВЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ОЛЕНА ЛЕОНТІЇВНА КОНОНКО — 2024-07-22

У статті розкрито зміст поняття «самоставлення», з’ясовано його вплив на характер педагогічної взаємодії з дошкільниками. Визначено критерії оцінювання здорової форми самоставлення та його вплив на ефективність професійної діяльності. До критеріїв оцінювання міри сформованості здорової форми самоставлення зараховано довіру до власних можливостей, упевнену самостійну поведінку, здатність до саморегуляції діяльності, адекватну самооцінку. Критеріями оцінювання ступеня ефективності професійної діяльності майбутнього фахівця дошкільної освіти визначено таке: динаміку позитивних змін у поведінці дошкільника, його високі досягнення, креативність педагога, використання сучасних освітніх технологій, задоволеність професійною діяльністю. Розроблено авторську типологію самоставлення, до якої ввійшли такі типи: позитивно-адекватний, позитивно-ситуативний, позитивно-демонстративний, негативно-неадекватний. Ця типологія дала змогу визначити групи студентів з різними типами емоційно-ціннісного ставлення до себе. Обґрунтовано психолого-педагогічні умови оптимізації освітнього процесу у ЗВО, спрямованого на розвиток у студентської молоді ціннісного самоставлення, до яких зараховано такі: 1. Сприяння розвитку в майбутніх педагогів довіри до себе, до своїх можливостей через вправляння в самостійності, упевненості в собі, наполегливості, почуття власної гідності. 2. Вправляння студентської молоді в умінні виробляти адекватну самооцінку шляхом застосування взаємооцінювання, моделювання ситуацій, які потребують аргументації своєї правоти, розвитку рефлексії. 3. Підтримка балансу проявів внутрішнього й зовнішнього життя, активізація самопізнання; наближення змісту освіти до реалій сьогодення. 4. З допомогою педагогічного оцінювання звести емоційно-ціннісне самоставлення до найвищих людських чеснот; використання із цією метою новітніх освітніх технологій.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ ДО ПРОТИДІЇ РИЗИКАМ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ОЛЕНА ВАЛЕНТИНІВНА МАРТИНЕНКО — 2024-07-22

Стаття присвячена обґрунтуванню умов формування готовності майбутніх економістів, а саме економістів-бухгалтерів, до протидії ризикам у професійній діяльності. Доведена необхідність формування в здобувачів готовності до протидії ризикам у професійній діяльності, оскільки професійні ризики майбутніх економістів-бухгалтерів існують на будь-якому підприємстві й істотно впливають на його економічну безпеку. Також представлено власне розуміння термінів «професійний ризик економіста-бухгалтера» та «готовність майбутніх економістів до протидії ризикам у професійній діяльності». На підставі аналізу наявних напрацювань науковців з’ясована сутність поняття «педагогічні умови» й наведено визначення терміна «педагогічні умови формування готовності майбутніх економістів до протидії ризикам», яке розуміємо як комплекс взаємопов’язаних чинників, що впливають на організацію освітнього процесу та сприяють забезпеченню бажаної ефективності навчання для формування готовності майбутніх економістів до протидії ризикам у професійній діяльності. У статті окреслено й обґрунтовано педагогічні умови для ефективного формування готовності майбутніх економістів до протидії ризикам у професійній діяльності, а саме: формування відповідального ставлення майбутніх економістів до професійної діяльності через розвиток позитивної мотивації та системи ціннісних орієнтацій; удосконалення форм, методів і засобів формування готовності майбутніх економістів до протидії ризикам у професійній діяльності; стимулювання рефлексивної діяльності майбутніх економістів на кожному етапі процесу формування готовності до протидії ризикам у професійній діяльності. Також зазначено перспективи подальших досліджень, а саме розроблення технології формування готовності майбутніх економістів до протидії ризикам у професійній діяльності.

РОЗУМІННЯ СМИСЛУ МУЗИЧНОГО ТВОРУ МАЙБУТНІМИ ВЧИТЕЛЯМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА: СЕМІОТИЧНИЙ АСПЕКТ

ЮЛІЯ ЯРОСЛАВІВНА МЕЛЬНИК — 2024-07-22

У статті наголошено на важливості інтегрування сучасних досліджень музичної педагогіки, музикознавства в процесі формування фахових компетентностей майбутнього вчителя музичного мистецтва; розкрито міждисциплінарний характер понять «музичний текст», «музичний знак» у різних наукових дискурсах; актуалізовано необхідність формування здатності майбутніх педагогів-музикантів до розпізнавання семантичної типологізації музичних знаків з метою з’ясування прихованих можливостей текстологічного аналізу як інтонованого смислу; охарактеризовано сутність знаків-ікон, знаків-індексів, знаків-символів у музичних текстах, підкреслено важливість розвитку в студентів здатності до їх розпізнавання й інтерпретації. Виокремлено інноваційні концептуальні положення вітчизняної музичної педагогіки щодо підвищення якості професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва, зокрема досягнення ним розуміння й інтерпретації сутнісного смислу музичних творів. Здійснено емпіричне дослідження особливостей розпізнавання здобувачами вищої освіти знаків у запропонованих фрагментах музичних творів; з’ясовано, що загалом здатність до розпізнавання знаків у музичних текстах майбутніми педагогами-музикантами є недостатньою, що засвідчує необхідність переосмислення підходів до інтерпретації та розуміння сутнісного смислу знаків у музичному тексті. Респонденти найкраще виокремлюють знаки-індекси, які взаємопов’язані з відтворенням звуконаслідування явищ навколишньої дійсності; певні труднощі викликає розпізнавання знаків-ікон, що відображають музично-виразові інтонації у фрагментах музичних творів; потребує істотного розвитку здатність до розпізнавання знаків-символів, які відповідають жанровим, стильовим, музично-композиційним інтонаціям музичного твору.

ХУДОЖНЬО-ТВОРЧЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК КЛЮЧОВИЙ КОМПОНЕНТ ПІД ЧАС ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

ТЕТЯНА ВІТАЛІЇВНА РАСТРУБА — 2024-07-22

У статті схарактеризовано основні аспекти художньо-творчого спілкування, його значення й роль у формуванні фахових компетентностей майбутніх учителів музичного мистецтва. Наголошується, що художньо-творче спілкування є ключовим елементом професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва, оскільки воно сприяє розвитку їхніх творчих здібностей, емоційної та естетичної компетентностей, а також умінню виражати власні почуття й думки через музику. Звертається увага на важливість розвитку в майбутніх учителів музичного мистецтва навичок адаптації до змін у сучасному музичному мистецтві, творчого пошуку та самовдосконалення. Підкреслюється, що саме художньо-творче спілкування допомагає розвивати в майбутніх фахівців гнучкість мислення й здатність до інноваційного мислення, а також уміння швидко адаптуватися до різних життєвих ситуацій. Доведено, що використання художньо-творчих методів спілкування сприяє розвитку креативності, емоційності, творчому самовираженню, взаєморозумінню між учителем та учнем. Крім того, автор підкреслює важливість розвитку в майбутніх вчителів музичного мистецтва емпатії й уміння співпереживати, оскільки це допомагатиме їм краще розуміти та підтримувати своїх учнів у їхньому творчому розвитку. Акцентується увага на тому, що такий підхід сприяє створенню позитивного психологічного клімату в навчальному середовищі, підвищує інтерес учнів до навчального процесу, сприяє їхньому творчому розвитку. Загалом стаття підкреслює важливість художньо-творчого спілкування в професійній підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва й надає рекомендації щодо ефективних методів розвитку цієї компетентності.

ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧОСТІ А. ЧЕХА В ПРОЦЕСІ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ

ПАВЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ СТАРУХ — 2024-07-22

Актуальність дослідження зумовлена активним рухом літературних процесів під час війни, творчістю сучасних українських письменників, діяльність яких впливає на свідомість молоді, активізує громадянську позицію та патріотичні переконання в умовах збройної агресії. У статті акцентується увага на пошук сюжетних ліній у творах А. Чеха, де описані морально-етичні й загальнолюдські якості, психологія взаємин військовослужбовців із цивільним населенням. Публікація підтверджує факт, що сучасна художня література та її представники своєю діяльністю чинять значний вплив на молодь у культурній площині. Ураховуючи основні сюжетні лінії й побудову творів із національним забарвленням, простежуємо зв’язок автора між національною атрибутикою та письменницькою майстерністю. А. Чех за допомого слова демонструє цільовій авдиторії власне ставлення до держави й державності загалом. Оскільки читання – це специфічний спосіб сприйняття образу в літературі, пов’язаний із творчістю читача, необхідно з’ясувати сутність процесу, який відбувається під час створення образу в уяві читача. Це своєрідна співтворчість, у ході якої поєднується досвід читача й досвід письменника. Вплив художніх творів на духовний складник індивіда здійснюється в процесі цієї співтворчості. Твори словесного мистецтва звернені безпосередньо до читача, його особистого досвіду, почуттів і думок, непомітно, на основі особистих переживань і роздумів, викликаних художніми образами, підводять до авторської оцінки зображених явищ, до ідеї твору. При цьому й оцінка, й ідея стають немовби особистим надбанням читача. Прозові твори сучасних авторів, таких як А. Чех, є сполучною ланкою у формуванні патріотичних переконань серед молоді. Літературні образи й художні прийоми допомагають посилити педагогічний вплив на молодь.

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІДЕАЛІВ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ МИХАЙЛА ВЕРИКІВСЬКОГО

ОЛЕНА ДМИТРІВНА ТАРКІВСЬКА-НАГИНАЛЮК — 2024-07-22

У статті розглянуто поняття «національні ідеали майбутніх учителів музичного мистецтва» як національні погляди, цінності, знання, уподобання, що скеровують історико-теоретичні дослідження й музично-творчу діяльність здобувачів освіти в царину мистецьких традиції українського народу. Автори пропонують шляхи формування національних ідеалів майбутніх учителів музичного мистецтва. Відомо, що найпотужніший засіб формування національного ідеалу – музичне мистецтво, яке є однією з найдосконаліших форм опанування й вираження культури цілого етносу. Формування національних ідеалів майбутніх учителів музичного мистецтва, на думку авторів статті, можливе завдяки історичному пошуку й теоретичному узагальненню маловідомої інформації; вивченню творчості українських композиторів; дослідженню тої чи іншої епохи, що стосується особистості митців; використанню конкретних музичних творів у курсі підготовки здобувачів вищої освіти. Запропоновано варіанти практичного засвоєння вокально-симфонічної поеми «Чернець» М. Вериківського на вірші Т. Шевченка з метою формування національного ідеалу майбутніх учителів музичного мистецтва: розучування партій твору на репетиціях із предмета «Оркестровий клас» і концертні виступи, вивчення партії басу в класі вокалу, студіювання творчості композитора під час занять «Історія української та зарубіжної музики», використання інформації попередніх досліджень з вищезгаданих предметів, а також із предмета «Історія України» під час практичних занять дисципліни «Виробнича (педагогічна) практика». Подано історичні розвідки про постать одного з очільників визвольної боротьби доби Гетьманщини (кін. XVII – поч. XVIII ст.) на Правобережній Україні Семена Палія, мистецтвознавчі розвідки про написання поеми «Чернець» Тарасом Шевченком і її музичного втілення композитором Михайлом Вериківським. Такі форми й методи роботи, на думку авторів статті, сприятимуть зацікавленню майбутніх учителів музичного мистецтва вітчизняними композиторами, розумінню їхнього педагогічного впливу, переконанню у вагомості, величі, геніальності творчості українських митців.

ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ І ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЙ

ІРИНА ВАСИЛІВНА ЦІСАРУК — 2024-07-22

У статті розкривається значення соціальних мереж і штучного інтелекту в освітньому процесі закладів вищої освіти, зокрема під час фахової підготовці майбутніх учителів трудового навчання та технологій. Автори аналізують сучасні підходи до навчання й наголошують на необхідності інтеграції інноваційних технологій в освітній процес. Зокрема, у роботі розглядається роль соціальних мереж у підвищенні ефективності спілкування між студентами та викладачами, а також можливості застосування штучного інтелекту для індивідуалізації освітнього процесу й аналізу успішності студентів. Також висвітлюється суть навчання через соціальні мережі, характеризуються види навчальної діяльності «викладач-студент», «студент-викладач» і «студент-студент», розкриваються функції соціальних мереж у фаховій підготовці майбутніх учителів трудового навчання та технологій. Крім того, науковці зазначають, що соціальні мережі можуть слугувати платформою для спільного вирішення навчальних завдань і професійного розвитку, адже майбутні вчителі можуть використовувати соціальні мережі для доступу до освітніх ресурсів, відвідування вебінарів та онлайн-курсів, спілкування з експертами в галузі трудового навчання та технологій. Це дає змогу майбутнім учителям трудового навчання та технологій постійно вдосконалювати свої знання й навички відповідно до сучасних вимог і тенденцій. У статті запропоновано й описано різноманітні генератори штучного інтелекту, які можуть бути корисними майбутнім учителям трудового навчання та технологій, полегшити їхню роботу й покращити якість навчання. Крім того, штучний інтелект може бути використаний для створення імітаційних педагогічних ситуацій, де майбутні вчителі можуть відточувати свої навички у взаємодії з учнями віртуального класу. Дослідження вказує на перспективність використання цих технологій у сучасній освіті й наголошує на необхідності подальших досліджень у цьому напрямі.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК ВИКЛИК СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ

ОЛЕКСІЙ ЮРІЙОВИЧ ШАПРАН — 2024-07-22

Наукова стаття присвячена вивченню актуальної проблеми особливостей застосування дистанційного навчання у вищій школі. Вона базується на аналізі результатів педагогічних досліджень, опитувань, спостережень за процесом організації освітнього процесу закладів вищої освіти в Україні та світі. У статті дистанційну освіту визначено як набір освітніх послуг за допомогою спеціалізованих освітніх середовищ, що засновані на інструментах обміну необхідною інформацією на відстані, а дистанційне навчання як застосування інформаційно-комунікаційних і психолого-педагогічних технологій, що дозволяють ефективно здійснювати на відстані та індивідуалізувати освітній процес вищої школи. Доведено, що дистанційна освіта та дистанційне навчання як споріднені процеси стрімко розвиваються і займають своє соціально-значуще місце в освітній сфері. Визначено, що дистанційне навчання є альтернативою традиційній формі навчання у кризовий час та доведено доцільність його застосування під час війни. Аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури надав можливість виокремити особливості дистанційного навчання у вищій школі (інноваційність, мобільність, безперервність навчання, гнучкість, економічна ефективність, технологічність) й основні переваги дистанційного навчання у закладах вищої освіти, а саме: можливість для економії часу, відсутність проблеми аудиторного фонду; руйнування стереотипів щодо навчання в аудиторії; можливість навчатися у любому, зручному для студента місці; гнучкий графік навчання; можливість поєднання роботи і навчання; забезпечення якісної освіти з мінімальними фінансовими та енергетичними витратами; індивідуалізація та диференціація навчання у закладах вищої освіти з урахуванням потреб здобувачів вищої освіти; можливість використовувати різноманітні форми і технології навчання для засвоєння певного матеріалу. До недоліків дистанційного навчання у закладах вищої освіти віднесено: залежність освітнього процесу від гаджетів та стану мережі інтернет; психологічна неготовність викладачів і студентів до дистанційного навчання; низький рівень володіння викладачами та студентами інформаційними технологіями; неможливість ефективного навчання за умови відсутності розвинених індивідуально-психологічних якостей; труднощі в розробці і сертифікації навчально-методичних матеріалів дистанційного навчання; складність організації спільної діяльності для спілкування та обміну досвідом.

ДОСВІД УПРОВАДЖЕННЯ ОСВІТНЬОЇ КОМПОНЕНТИ, ЩО ФОРМУЄ ІНКЛЮЗИВНУ КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

ІРИНА БОРИСІВНА КУЗАВА — 2024-07-22

У статті розкрито досвід упровадження освітньої компоненти, що формує інклюзивну компетентність майбутніх фахівців закладів загальної середньої освіти. Зазначено, що актуальним на етапі впровадження інклюзивної освіти як успішного фактору управління навчально-виховним процесом закладів загальної середньої освіти є формування інклюзивної компетентності майбутніх учителів географії, інформатики, математики, природничих наук, фізики, хімії, біології, фізичної культури, викладачів фахової передвищої освіти інтегрованих навчальних курсів природничої галузі як невід’ємної умови функціонування сучасної системи загальної середньої освіти. У ході дослідження виявлено, що інклюзивна компетентність майбутніх фахівців закладів загальної середньої освіти є інтегральною професійно-особистісною характеристикою, яка включає не лише теоретичну й практичну готовність до ефективного виконання професійних функцій, а й такі суб’єктивні якості особистості, як активність, самостійність, відповідальність, комунікативність, емоційну гнучкість. За результатами аналізу результатів дослідження встановлено, що формування інклюзивної компетентності майбутніх учителів закладів загальної середньої освіти передбачає введення в зміст освітніх програм спеціальності 014 «Середня освіта» відповідної освітньої компоненти й/або інтеграції окремих змістових модулів до наявних ОК. На нашу думку, це сприятиме формуванню професійної компетентності майбутніх фахівців середньої освіти з урахуванням інклюзивного компонента, забезпечить належну професійну підготовку до роботи в умовах інклюзії.

ІНТЕРАКТИВНИЙ ТЕАТР ЯК ДІЄВИЙ ЗАСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ ТЕРПЕЛЮК — 2024-07-22

У статті обґрунтовано сутність поняття «профілактика віктимної поведінки підлітків», під яким розуміємо спеціально організовану професійну педагогічну діяльність із виявлення підлітків, які через їхні особистісні характеристики й віктимогенний вплив сім’ї можуть виявитися найбільш вірогідними жертвами несприятливих умов соціалізації, і на цій основі надання превентивної допомоги підлітку шляхом корекції його віктимних рис, сприяння вирішенню його індивідуальних проблем, пов’язаних зі спілкуванням, успішним просуванням у навчанні, із життєвим самовизначенням, а також створення безпечного середовища, необхідного для розвитку підлітка, розкриття й реалізації його внутрішніх сил, формування здатності до самостійної діяльності. Зосереджено увагу на застосуванні інтерактивних методик, зокрема інтерактивного театру як оптимальної форми соціально-педагогічної профілактично-корекційної роботи з віктимними підлітками, що дає змогу, застосовуючи психотерапевтичні механізми різних інтерактивних методів і технік театралізації, звернути увагу на проблеми віктимного підлітка, виявити й продемонструвати шляхи вирішення цих проблем найбільш конструктивними шляхами, а також сприяти його саморозвитку. Визначено його функції, обумовлено завдання, обґрунтовано стадії включення віктимних підлітків у діяльність інтерактивного театру: підготовча – розкріпачення підлітків – учасників театру, створення невимушеної, вільної від зайвого контролю обстановки, навчання елементарної регуляції поведінки; імпровізаційна – розвиток навичок діяти спонтанно, орієнтуючись на те, що відбувається «тут і зараз»; діагностично-формувальна – вивчення ролі невербальних засобів у житті людини, формування здатності виражати свої почуття, емоційні стани, проблеми без слів і розуміти невербальну поведінку інших; пізнавально-формувальна – діагностика підлітками своїх здатностей у використовуванні різних соціальних ролей, зіставлення своїх можливостей з ідеальними нормами поведінки; інтерактивно-реконструктивна – розвиток у підлітків навичок усвідомлення проблеми, корекція стратегій їхньої взаємодії з іншими людьми. Констатовано, що використання соціально-педагогічного інтерактивного театру як сукупності інтерактивних методик і технік, основаних на драматизації, сприятиме успішному формуванню адаптивної поведінки віктимних підлітків.

ЕТНОКУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ ДУХОВНОЇ ОСВІТИ НА ВОЛИНІ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

НАТАЛІЯ АНДРІЇВНА СЕЙКО — 2024-07-22

Розвиток духовної освіти в історичному контексті має виражене етнокультурне підґрунтя, а також передумови становлення й розвитку. Російська православна церква ХІХ століття на українських землях була потужним рупором монархічного устрою й суцільного зросійщення селянства Волині; власне, духовна освіта волинського краю була переважно російською православною. Ієрархія духовних навчальних закладів Волині ХІХ – початку ХХ століття представлена церковнопарафіяльними школами, духовними училищами й семінарією. Пряма залежність між віросповіданням та етнічною належністю певним чином визначала особливості змісту й методів духовної освіти, а також наявність інституційного чи позаінституційного рівня духовної освіти на Волині. Мета статті – обґрунтування змісту етнокультурних передумов і чинників, що визначали становлення й розвиток духовної освіти на Волині в ХІХ – на початку ХХ століття. Методи дослідження: аналіз історичних архівних документів; узагальнення кількісних показників розвитку духовних навчальних закладів Волині ХІХ – початку ХХ століття; порівняння кількісних і якісних показників розвитку духовної освіти різних етноконфесійних груп на Волині в досліджуваний період. У статті проаналізовано освітній рівень представників різних етнонаціональних спільнот, їх належність до релігійних конфесій, спосіб розселення по території Волині як чинники становлення й розвитку духовної освіти в регіоні. З’ясовано, що російська православна церква впродовж ХІХ століття прагнула до перетворення чеських і німецьких храмів і шкіл на православні, а на початку ХХ століття єврейські духовні навчальні заклади частково перейшли під опіку міністерства народної освіти. Визначено основні рівні духовної освіти на Волині в досліджуваний період: для міського населення – початковий і середній рівні духовної освіти, для переважаючого сільського населення – нижчий (церковно-приходські школи, школи грамоти й духовне просвітництво з боку братств і товариств провідних релігійних конфесій). Наукова новизна результатів дослідження полягає в уведенні в науковий обіг невідомих і маловідомих історичних джерел, передусім архівних документів щодо становлення й розвитку духовної освіти на Волині. Дослідження етнокультурних передумов і чинників розвитку духовної освіти на Волині в ХІХ – на початку ХХ століття дало змогу встановити, що впродовж усього досліджуваного періоду міжконфесійні відносини на Волині були досить складними, причому переважно це стосувалося протистояння між панівним російським православ’ям і традиційно сильним впливом римо-католицького костьолу. У зв’язку з цим доведено вплив російської «теорії офіційної народності» на становлення й розвиток духовної освіти Волині. Установлено, що зазначена теорія втілилася в регіоні в домінацію православного шкільництва над католицьким, лютеранським, юдейським.

РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ В УКРАЇНІ

АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ СІЛЬВЕЙСТР — 2024-07-22

У статті розглядається розвиток теорії та методики навчання фізики в Україні, що є важливим аспектом у формуванні якісних фахівців у цій галузі. Визначено, що існують невирішені проблеми, які перешкоджають повному розвитку дидактики фізики в цьому напрямі. З’ясовано, що вирішення цих проблем вимагає комплексних заходів, серед яких виділено такі як оновлення матеріально-технічної бази, підвищення кваліфікації вчителів, створення стимулювальної системи для педагогічних працівників, активне залучення здобувачів освіти до практичних досліджень та оновлення навчальних програм з урахуванням сучасних вимог і тенденцій у галузі фізики. У статті використано такі методи дослідження, як історичний і теоретичний. Історичний метод реалізовано на основі вивчення й відбору фактичного матеріалу щодо розвитку методичної думки з фізики в Україні. Теоретичний метод використано для вироблення описаної методичної концепції в результаті аналізу, узагальнення й систематизації зібраного фактичного матеріалу. З’ясовано, що в Україні, подібно до багатьох інших країн, активно працюють над удосконаленням теорії та методики навчання фізики з метою поліпшення якості освіти й підготовки майбутніх фахівців. На основі аналізу джерел виділено низку актуальних напрямів розвитку дидактики фізики, які включають активне навчання, використання технологій, міждисциплінарний підхід, професійний розвиток учителів/ викладачів, стимулювання інтересу до науки тощо. Сформульовано висновки й окреслено перспективи подальших досліджень, які включають активізацію розвитку інтерактивних методів навчання, застосування інноваційних технологій, розвиток методів оцінювання, підвищення кваліфікації викладацького складу, стимулювання наукових досліджень і міжнародну співпрацю.

КУЛЬТУРА САМОВИРАЖЕННЯ ЯК ЗНАЧУЩИЙ СКЛАДНИК ОСОБИСТІСНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

АНТОНІНА МИКОЛАЇВНА АНІЩУК — 2024-07-22

Стаття присвячена ключовим питанням підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти в кризових умовах сьогодення. Проаналізовано праці фахівців у галузі психології й педагогіки щодо впровадження інновацій в освітній процесі закладу вищої освіти, який здійснює підготовку здобувачів вищої освіти за спеціальністю 012 Дошкільна освіта, формування системи ціннісних ставлень студентської молоді, оптимізації їхнього особистісного способу буття, формування високої культури, оптимізації процесу самореалізації й творчої активності. Зокрема, у публікації основна увага зосереджена на особистісних феноменах: індивідуальній культурі, самовираженні, культурі самовираження, творчій самореалізації. Визначено, що формування індивідуальної культури, оптимізація самовираження в культуротворчих і соціально схвалюваних формах є ключовим складником особистісного й професійного становлення майбутніх фахівців дошкільної освіти. Також визначено суть та основний зміст провідної дефініції, структурні компоненти культури самовираження (когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий); подано критерії (організаційно-конструктивний, аксіологічний, креативний, комунікативний) і деталізовано показники, які можуть бути використані в процесі діагностики на практиці діяльності ЗВО, що здійснюють підготовку майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти; підбито висновки дослідницької діяльності; окреслено перспективи подальших наукових пошуків.

ІНТЕГРАЦІЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ У КУЛЬТУРНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ КОНТЕКСТ РІВНЕНЩИНИ

НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА МАЛІНОВСЬКА — 2024-07-22

У сучасному світі виховання й освіта набувають нових вимірів, сприяючи інтеграції дітей у культурно-географічний контекст їхнього регіону. Стаття присвячена дослідженню методів і стратегій інтеграції дітей старшого дошкільного віку в культурний і географічний контекст Рівненщини. Необхідність та актуальність цієї інтеграції визначаються потребами суспільства в підготовці дітей до активної участі у формуванні їхньої свідомості й відповідальної громадянської позиції. Розглядаються не лише теоретичні аспекти, а й практичні підходи до здійснення інтеграції, зокрема через поглиблення знань старших дошкільників про Рівненщину, її природу, особливості культури та побуту, видатних людей тощо. З метою ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з рідним краєм розроблено й упроваджено проєкт «Дітям про Рівненщину», який структурований за п’ятьма тематичними блоками: «Рівне – моє рідне місто», «Природа Рівненщини», «Національні традиції та свята рідного краю», «Визначні місця рідного краю та видатні люди Рівненщини», «Побут, оселя, промисли Рівненщини». Кожен із цих блоків сприяє збагаченню знань і розвитку інтересу дітей до свого рідного краю. Звертається увага на необхідність використання в освітньому процесі активних методів і прийомів навчання (моделювання ігрових і педагогічних ситуацій, інформаційно-комунікаційні технології, вікторини, складання інтелектуальної тематичної карти тощо), які зацікавлювали дітей, спонукали до засвоєння народознавчого (рівнезнавчого) матеріалу. Зроблено висновок, що інтеграція дітей старшого дошкільного віку в культурно-географічний контекст Рівненщини через різноманітні форми роботи, методи педагогічного впливу й види діяльності є важливою передумовою для успішної реалізації завдань національно-патріотичного виховання дітей.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗМІСТ В ІЛЮСТРАТИВНОМУ МАТЕРІАЛІ ПІДРУЧНИКІВ ДЛЯ ПОЧАТКОВИХ ШКІЛ УКРАЇНИ, ВИДАНИХ У 90-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ

ЯРОСЛАВА ПЕТРІВНА КОДЛЮК — 2024-07-22

У статті розглянуто оновлення змісту ілюстративного матеріалу підручників для початкових шкіл України, виданих у 90-х роках ХХ століття, що відбувалося під впливом реформування національного шкільництва, розвитку теорії шкільного підручника й мистецтва книжкової графіки. Здійснено візуальний огляд ілюстративного матеріалу низки видань означеного періоду. Акцентовано увагу на формуванні національної ідеологічної орієнтації наочних зображень та елементів оформлення. Визначено характерні ознаки в ілюструванні підручників у період становлення державної незалежності України: багатофункціональність і жанрова різноманітність ілюстративного матеріалу; використання системи символів, оформлювальних елементів, знаків-символів; високохудожнє ілюстративне оформлення букварів; експериментальне застосування різноманітних образотворчих технік і прийомів у створенні книжкової ілюстрації, а також яскраво виражений національний зміст зовнішнього оформлення більшості підручників, адресованих молодшим школярам. Для розв’язання завдань дослідження застосовували джерелознавчий, хронологічний, візуальний та описовий методи. З’ясовано, що ілюстративний матеріал аналізованих підручників має національне спрямування, помітна зміна ідеології та орієнтація візуального ряду книг на ознайомлення учнів з культурою, традиціями, символікою, побутом українців. Оформлення більшості видань являло собою синтез можливостей слова й зображення, про що свідчить функціональність і жанрова різноманітність ілюстративного матеріалу, використання системи умовних позначень, співзвучність із тенденціями в мистецтві книжкової графіки та національний характер. Аргументовано актуальність урахування позитивних ідей в ілюструванні навчальних видань 90-х років ХХ століття, у процесі створення візуального ряду для вітчизняних підручників у майбутньому. Подальший науковий розгляд досліджуваної проблеми вважаємо доцільним, оскільки саме підручникова ілюстрація забезпечує першочергове враження від навчальної книги, а відповідність її змісту актуальним запитам суспільства сприяє формуванню національної ідентичності й вихованню патріотичних почуттів у дітей.