Науковий вісник Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Серія: Педагогічні науки

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ ТЕХНІЧНИМ ОСВІТНЬО-НАУКОВИМ КЛАСТЕРОМ

СЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ БАЖАН — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

Суть методологічних підходів до дослідження процесу управління технічним освітньо-науковим кластером (надалі – ТОНК) полягає у визначенні комплексної стратегії самого дослідження, яка включає у себе аналіз взаємодії між учасниками кластера, оцінку ефективності їхньої діяльності та виявлення факторів, що впливають на розвиток кластера. Вибір конкретних методів дослідження, таких як опитування, інтерв’ю, аналіз документів тощо, залежить від доступних ресурсів, масштабу дослідження та складності досліджуваних процесів. Загалом, методологічний підхід має забезпечити всебічний аналіз діяльності кластера та дозволити сформулювати обґрунтовані рекомендації щодо його подальшого розвитку. Утворення кластера – це стратегічний крок, спрямований на консолідацію ресурсів, знань та компетенцій різних суб’єктів господарювання з метою підвищення їхньої конкурентоспроможності та стимулювання інноваційного розвитку країни. Створення кластера дозволяє об’єднати зусилля різних учасників ринку для спільного вирішення складних завдань, підвищення ефективності виробництва та розробки нових продуктів і послуг. ТОНК як ефективний механізм інтеграції наукових досліджень, освіти та виробництва має основне завдання – сприяти розвитку нових технологій, підготовці висококваліфікованих кадрів та посиленню інноваційного потенціалу країни шляхом об’єднання університетів, науково-дослідних інститутів, коледжів та підприємств задля створення сприятливого середовища проведення наукових досліджень, комерціалізації результатів наукової діяльності і підготовки фахівців, які відповідають сучасним вимогам ринку. Ми розглядаємо ТОНК як ключовий елемент модернізації української освіти. Завдяки своїй здатності об’єднувати різні освітні та галузеві системи ТОНК сприяє розробці та впровадженню нових освітніх програм, що відповідають потребам сучасного ринку праці. З урахуванням цього ми зосереджуємось на аналізі ознак кластерної взаємодії у системі освіти України, таких як обмін ресурсами, розробка спільних освітніх програм та інтеграція наукових досліджень у освітній та виробничий процес. Особливу увагу приділено вивченню особливостей кластерної взаємодії на різних рівнях освіти – фахової передвищої та вищої освіти. Для досягнення цієї мети нами проведено опитування представників освітніх закладів та підприємств, проаналізовано документи та статистичні дані.

УНІВЕРСИТЕТИ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ БАЛТІЇ: ВИЗНАЧЕННЯ, РОЛЬ, ЗАВДАННЯ

СВІТЛАНА АНДРІЇВНА ВІРОТЧЕНКО — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті здійснено аналіз визначення поняття «університет» у контексті українського законодавства й експертних висновків порівняно з його розумінням фахівцями в Литві, Латвії та Естонії. Україна розглядає університети як ключові освітні та наукові центри, що забезпечують широкий спектр послуг, включаючи навчання, наукові дослідження й інноваційну освітню діяльність. Особливий акцент робиться на їхній ролі у виробленні нових знань і технологій, а також у підготовці кваліфікованих фахівців для різних галузей. Українські університети активно співпрацюють з іншими освітніми та науковими установами як на національному, так і на міжнародному рівнях, сприяючи обміну знаннями та розвитку міжнародних наукових зв’язків. У Литві та Латвії університети відіграють важливу роль у формуванні інтелектуальної та культурної еліти. Вони не лише забезпечують вищу освіту на різних рівнях, але й є центрами наукових досліджень та інтелектуального обміну. Особлива увага приділяється розвитку критичного мислення, етичної відповідальності та розвитку особистості кожного студента. Литовські та латвійські університети є активними учасниками культурного та наукового життя своїх країн, сприяючи розвитку суспільства та впровадженню нових ідей та технологій. В Естонії університети відіграють роль у створенні та поширенні знань у сучасному суспільстві. Вони активно залучені до розвитку економіки знань, сприяючи інноваційному розвитку та підтримці підприємництва. Крім того, естонські університети акцентують увагу на міжнародній співпраці, сприяючи обміну студентами та викладачами, а також спільним проєктам з міжнародними партнерами. Їхні дослідження й інноваційні проєкти спрямовані на вирішення актуальних проблем як у межах країни, так і на міжнародному рівні. Отже, стаття розкриває особливості трактування університетів у зазначених країнах, що дозволяє краще зрозуміти їхню роль у сучасному освітньо-науковому контексті.

ЗАГАЛЬНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ФОКУСІ МАСШТАБНИХ МІЖНАРОДНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

НАТАЛЯ ВІКТОРІВНА ДЕРСТУГАНОВА — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

Серед актуальних питань, на розв’язання яких спрямована модернізація освітньої сфери України, – подолання розриву між системою вищої освіти та ринком праці шляхом прогнозування та розвитку у здобувачів вищої освіти комплексу загальних (універсальних) компетентностей. Дослідженню різних аспектів феномену загальних компетентностей було приділено суттєву увагу з боку окремих дослідників, наукових установ та організацій. За останні десятиліття визначенню та систематизації таких компетентностей було присвячено низку масштабних міжнародних дослідницьких проєктів, результати яких є унікальними. Мета статті – порівняння переліку загальних компетентностей, виокремлених за результатами проєкту Тьюнінг, що використовується в Україні для розроблення стандартів вищої освіти, з переліком (каталогами) універсальних компетентностей, вироблених за результатами інших масштабних міжнародних досліджень. У статті простежено становлення та розвиток наукової думки щодо визначення переліку важливих загальних компетентностей; наведено перелік таких компетентностей, що сформований за результатами різних масштабних дослідницьких проєктів; здійснено порівняння переліку загальних компетентностей, виокремлених за результатами проєкту Тьюнінг, що використовується в Україні для розроблення стандартів вищої освіти, з переліком (каталогами) універсальних компетентностей, вироблених за результатами інших масштабних міжнародних досліджень; подано опис отриманих результатів наукової розвідки. З’ясовано, що залучення широкого кола респондентів, експертів, дослідників з політичних, економічних, освітніх, наукових, бізнесових та виробничих кіл під час проведення розглянутих досліджень дозволило отримати виняткові результати, що у майбутньому вплинули на розвиток різних сфер суспільного життя, окреслили вектори подальшого розвитку. У процесі порівняння переліку загальних компетентностей, виокремлених за результатами проєкту Тьюнінг, що використовується в Україні для розроблення стандартів вищої освіти України, з наведеними каталогами універсальних компетентностей, вироблених у ході інших масштабних міжнародних досліджень, встановлено, що під час формування розглянутих каталогів було використано різні підходи щодо ідентифікації та відбору компетентностей, які увійшли до досліджуваних каталогів, їх систематизації та об’єднання у групи, їхньої кількості та ранжування.

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНА ПРАКТИКА КОНСАЛТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

ВІРА ВАЛЕНТИНІВНА ДРАГУНОВА — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

Анотація. Актуальність наукового дослідження зумовлена висвітленням проблеми євроінтеграційної практики консалтингової діяльності в закладах вищої освіти. Проблема розвитку системи вищої освіти, надання якісних освітніх послуг, сприяння конкурентоспроможності національних закладів вищої освіти визначається пріоритетною на етапі інтеграції України до Європейського Союзу. Метою дослідження визначено особливості євроінтеграційної практики консалтингової діяльності в європейських та вітчизняних закладах вищої освіти. У статті використано порівняльний та системний аналіз, застосовано метод контент-аналізу, проблемно-прогностичний метод для обґрунтування євроінтеграційної практики консалтингової діяльності в закладах вищої освіти України та специфіки реалізації консалтингової діяльності в закладах вищої освіти європейських країн. На підставі порівняльного аналізу здійснених досліджень, сучасних європейських джерел схарактеризовано євроінтеграційну політику консалтингової практики для діяльності ЗВО. У статті розглянуто інноваційні законодавчі та інституційні акти у системі вищої освіти, нормативні документи й офіційні сайти закладів освіти, узагальнено підходи до консалтингової діяльності. У результаті дослідження визначено, що консалтингова діяльність функціонує у дослідницьких закладах вищої освіти та наукових установах, де присутня фінансова підтримка центральних органів державної влади, відповідно до концептуальних державних цільових програм розвитку. Визначено, що безперечним трендом консалтингової діяльності є її унікальність, яка визначається проєктуванням зазначеного процесу, корелюється з місією та візією закладу вищої освіти. З’ясовано, що серед пропозицій на освітньому ринку консалтингових послуг, які корелюють професійний супровід педагогічних, науково-педагогічних працівників, керівників ЗВО, а також зацікавлених осіб, наявні консалтингові центри (відділи, служби, лабораторії, хаби тощо), які супроводжують процеси адміністрування та управління у ЗВО. Розглянуто офіційні сайти закладів освіти, встановлено, що консалтингова діяльність здебільшого націлена на супровід та підвищення професійного рівня суб’єктів освітнього процесу. З’ясовано, що не у всіх ЗВО реалізується консалтингова діяльність, у тому числі відсутні консультаційні центри, віртуальні спільноти й платформи для інформаційного та зворотного зв’язку, науково-дослідні лабораторії та ін. За результатами аналізу в європейських та вітчизняних ЗВО виокремлено ключові проблемні питання, які гальмують розвиток консалтингової діяльності в них.

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК БІЗНЕС-ОСВІТИ В УКРАЇНІ ПЕРІОДУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ: СИНЕРГІЯ ПРОЦЕСУ

ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ КРАСНОВ — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

Зміст статті ґрунтується на положенні про те, що сучасний стан розвитку українського суспільства передбачає докорінні зміни в усіх сферах його життєдіяльності, в тому числі у сфері освіти. Аксіологічні характеристики українського соціуму трансформувалися, визначивши ціннісні пріоритети у вигляді свободи дії і мислення внаслідок особистісного вирішення дихотомії прав і обов’язків, справедливості й несправедливості, добра і зла, моральності й аморальності. У статті визначено синергетичні засади становлення і розвитку бізнес-освіти в Україні періоду незалежності. У процесі дослідження використано методи наукового аналізу джерел, систематизації та моделювання. Встановлено, що бізнес-освіта в Україні наприкінці ХХ – у перші десятиліття ХХІ століття розвивалася як складна нелінійна самоорганізована система, що пройшла через точки біфуркації, й зі стану хаосу досягла певної впорядкованості як освітній процес і суспільна цінність. Тому аналіз суспільно-аномічних станів та синергетичних рухів у бізнес-освіті України періоду незалежності є актуальною проблемою педагогічної науки. Представлено методологічні засади проблеми становлення і розвитку бізнес-освіти в Україні періоду незалежності. Доведено, що основною синергетичною характеристикою становлення і розвитку бізнес-освіти в Україні є її нелінійність. Визначено ознаки нелінійності становлення і розвитку бізнес-освіти в Україні (флуктуаційність, пороговість чутливості, дискретність та емерджентність). Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що на підставі аналізу теорії соціальної аномії у статті обґрунтовано сутність основних моделей аномії в контексті розвитку бізнес-освіти (конформізму, інновації, ритуалізму, бунту). Дослідження дозволило встановити роль та значення теорії синергетики та теорії соціальної аномії в процесі вивчення системи бізнес-освіти в Україні упродовж останніх десятиліть.

ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ ДОРОСЛИМИ ЯК СКЛАДНИК НОРМАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

ІРИНА СТАНІСЛАВІВНА РУДНЄВА — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття досліджує зростаючу значущість вивчення іноземних мов дорослими у світі як ключового елементу сучасних соціальних і культурних норм. У контексті глобалізації володіння іноземними мовами стає не лише засобом комунікації, але й важливим інструментом особистісного розвитку та професійного зростання. Проблематика статті пов’язана із впливом соціокультурних і психологічних факторів на процес опанування мов дорослими, а також із викликами, які виникають у цьому процесі, включаючи когнітивні обмеження, мультизадачність та соціальний тиск. Метою статті є аналіз впливу соціокультурних і психологічних чинників на вивчення іноземних мов дорослими в умовах сучасної нормативної культури. Дослідження зосереджується на тому, як мовне навчання сприяє особистісному розвитку, розширює професійні можливості та зміцнює соціальну згуртованість. Методологія статті базується на теоретичних підходах загальної педагогіки та соціальних наук. Використано аналітичні методи гуманітарних досліджень, що дозволяють інтегрувати результати культурологічних, психологічних і освітніх розвідок у єдину концепцію. Результати дослідження показують, що опанування іноземної мови позитивно впливає на соціальну мобільність дорослих (підвищується доступ до нових можливостей), їх культурне розуміння (розвивається емпатія та міжкультурний діалог) та особистісну стійкість (формується впевненість і адаптивність). Водночас у дослідженні ідентифіковано бар’єри, які гальмують цей процес (такі як когнітивні обмеження, багатозадачність та тиск досягнення швидких результатів). Наукова новизна статті полягає в комплексному підході до проблеми, який інтегрує висновки з культурології, психології та освіти. Робота розглядає мовне навчання дорослих не лише як індивідуальний процес, але й як явище, яке сприяє розвитку соціальної згуртованості та багатомовного суспільства. Як висновки дослідження підкреслює, що вивчення іноземних мов є важливим елементом навчання протягом усього життя. Це сприяє розвитку особистісної та професійної стійкості, підвищує соціальний капітал і дозволяє краще орієнтуватися у багатокультурному середовищі. Результати дослідження можуть бути корисними для подальших наукових розвідок з проблеми впливу вікових обмежень на процес вивчення мов, аналізу довгострокових ефектів мовного навчання для соціальної інтеграції дорослих, розробки рекомендацій для адаптації методик викладання до потреб дорослих, вивчення впливу міжкультурного аспекту на ефективність вивчення мов дорослими та ін.

НАРОДНА ІКОНА НА СКЛІ ЯК ОСОБЛИВЕ ДУХОВНО-САКРАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА БАЛБУС — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

У культурному розвитку студентської молоді важливим є ознайомлення з українським народним мистецтвом минулого і сучасного періодів, яке виховує любов, збагачує світогляд, дає розуміння його цінності для становлення особистості, громадянина України. Як відомо, техніка малювання на склі була відома у Стародавньому Римі та Візантії та має давні традиції. У Центральній Європі розвиток живопису на склі припав на XVIII ст., зокрема активні центри діяли в Румунії, Словаччині, Польщі. Ікона на склі – жанр народного живопису – наприкінці XIX ст. набула особливого поширення в Україні, зокрема на Гуцульщині, пізніше – на Покутті, Буковині, Поділлі. Ікони на склі користувалися популярністю, були об’єктом культу і невід’ємною частиною побуту народу, його естетичних і духовних запитів. Вони, як правило, призначалися для сільських хат або придорожніх каплиць. У селянській хаті ікони на склі розміщувалися на видному місці, виконували роль домашнього іконостасу. У статті розглянуто жанр народного живопису – ікону на склі, простежено історичний шлях та її відродження у творчості сучасних художників. Проаналізовано український народний живопис; досліджено історичні етапи становлення народних ікон на склі; розкрито характерні ознаки твору народного мистецтва. Відзначено художні особливості та головні мотиви народних ікон на склі, їх відмінності від храмових ікон; проаналізовано композиційні схеми, їх колористичне вирішення. У разі ознайомлення з народним мистецтвом, зокрема з народними іконами на склі, розширюються знання про культурну та мистецьку спадщину України, виховується любов до народного мистецтва, власне художнє бачення, збагачення емоційно-естетичного світогляду. Відроджують і розвивають традиції українського народного мистецтва народні майстри і професійні художники сьогодення. Дослідження у цьому напрямі можна продовжувати, вести пошуки характерних особливостей народних ікон на склі різних регіонів України, конкретизуючи більш детально один чи кілька їх видів.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА: МЕТОДИ, СТРАТЕГІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА ШПАЛЯРЕНКО — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються актуальні питання сучасного викладання образотворчого мистецтва в контексті інноваційних методів навчання. В умовах швидкого розвитку технологій та змін у соціокультурному середовищі важливо адаптувати традиційні підходи до навчання, щоб задовольнити потреби та інтереси молодших школярів. У дослідженні акцентується увага на значенні проєктного навчання й інтерактивних технологій як засобів підвищення мотивації учнів і стимулювання їхньої творчої активності. Проєктна діяльність надає можливість учням працювати над реальними завданнями, що сприяє формуванню не лише художніх навичок, а й критичного мислення, уміння працювати в команді та самостійно приймати рішення. Інтерактивні технології, як-от віртуальні галереї та цифрові інструменти, створюють нові можливості для експериментування з різними техніками і стилями образотворчого мистецтва, що дає змогу учням розвивати власний творчий потенціал. Досліджуються також психолого-педагогічні аспекти викладання образотворчого мистецтва. Стаття підкреслює важливість емоційної підтримки та розвитку емоційного інтелекту учнів, які сприяють формуванню позитивного навчального середовища. Учителі повинні створювати таку атмосферу, щоб учні відчували себе комфортно під час творчого процесу, заохочувати їх до експериментів і самовираження, що допомагає знизити страх невдачі та підвищити рівень креативності. Окрема увага приділяється адаптації навчальних програм до індивідуальних потреб учнів. Індивідуалізація навчання є необхідною умовою для розвитку творчих здібностей, оскільки кожен учень має свій унікальний стиль і підхід до створення мистецьких творів. Залучення батьків до навчального процесу також грає важливу роль у формуванні підтримуючого середовища для творчості учнів, що сприяє їхньому успішному розвитку. У статті представлено рекомендації для вчителів щодо впровадження інноваційних методів викладання образотворчого мистецтва, що можуть допомогти в оптимізації навчального процесу. Використання альтернативних методів оцінювання, як-от портфоліо та самооцінювання, дає змогу краще відобразити досягнення учнів та їхній прогрес у творчій діяльності. На завершення стаття акцентує увагу на потребі в подальших дослідженнях у сфері викладання образотворчого мистецтва. Вивчення впливу новітніх технологій на навчальний процес, а також аналіз культурних контекстів, у яких відбувається художня творчість, можуть стати важливими напрямами для оптимізації навчальних програм. Інноваційні підходи до викладання образотворчого мистецтва здатні суттєво покращити якість навчального процесу та розвиток творчих здібностей молодших школярів, що є актуальним завданням сучасної освіти.

ДОСВІД РОБОТИ ЗА КОРДОНОМ ЯК ТЕНДЕНЦІЯ ПРАКТИКИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ МЕНЕДЖЕРІВ У СУЧАСНІЙ КНР

ЯНА ЕРНСТІВНА ЛЕВЧЕНКО, ТАНЬ ЛІПІН — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

Ця стаття досліджує тенденцію отримання китайськими управлінцями міжнародного досвіду роботи як стратегії підвищення професійної кваліфікації. Це явище стає все більш актуальним у контексті інтеграції Китаю в глобальну економіку, яка потребує менеджерів із розвиненими міжкультурними компетенціями, знаннями сучасних бізнес-практик та інноваційних управлінських підходів. Фокус-групою вибрано державних управлінців та менеджерів системи місцевого самоврядування середньої ланки. Метою статті є аналіз впливу міжнародного досвіду роботи на професійний розвиток китайських менеджерів, а також дослідження ролі урядових та підтримуваних урядом організацій у створенні можливостей для стажування за кордоном. У дослідженні використано якісні методи дослідження, характерні для галузі порівняльної педагогіки. Для глобального розуміння контексту проблеми було проаналізовано літературу щодо міжнародного досвіду підвищення професійної кваліфікації державних службовців в інших країнах. Результати дослідження засвідчують, що міжнародний досвід роботи значно покращує ключові навички менеджерів (стратегічне мислення, міжкультурну комунікацію та адаптивність). Це сприяє інноваціям і оптимізації бізнес-процесів, що відповідає стратегії Китаю зі створення конкурентоспроможних підприємств. Наукова новизна статті полягає у вивченні специфіки Китаю щодо підвищення кваліфікації управлінських кадрів, що зумовлює особливості впливу міжнародного досвіду роботи на професійний розвиток менеджерів. Аналізується тенденція, яка набуває популярності в КНР лише протягом останнього десятиліття, та розкривається, як цей досвід адаптується до соціально-економічного середовища країни. У статті зроблено висновок, що досвід закордонної роботи видається важливим інструментом для розвитку висококваліфікованих менеджерських кадрів у КНР. Він сприяє не лише особистісному зростанню менеджерів, а й підвищенню конкурентоспроможності компаній на міжнародних ринках. Результати дослідження корисні для урядових структур (у розробці програм стажувань), компаній (для планування професійного розвитку працівників), освітніх установ (у разі створення бізнес-програм із міжнародним компонентом), а також міжнародних організацій, які співпрацюють із китайськими менеджерами. Стаття може слугувати основою для подальших наукових розвідок щодо впливу міжнародного досвіду на професійний розвиток менеджерів та управлінців у різних галузях, дослідження довгострокових ефектів стажувань та адаптації іноземного досвіду до китайського середовища.

АНГЛОМОВНИЙ КЛУБ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ

ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА ТОНЕНЧУК, ОКСАНА ДМИТРІВНА ДАНИЛОВИЧ, ОЛЕНА ВАСИЛІВНА МУДРА — Sat, 23 Dec 2023 00:00:00 +0200

Вступ. В Україні випускники закладів вищої освіти з високим рівнем володіння англійською мовою користуються зростаючим попитом на ринку праці, що сприяло закріпленню статусу англійської як інструменту міжнародного спілкування на законодавчому рівні. Ця стаття аналізує ефективність англомовного клубу як позанавчальної діяльності на базі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Мета дослідження – описати основні принципи планування англомовного клубу та проаналізувати, як він може сприяти підвищенню мотивації і покращенню мовної компетенції учасників. Англомовний клуб був організований для студентів природничих спеціальностей з метою доповнення обов’язкового університетського курсу «Іноземна мова за професійним спрямуванням (англійська)», який часто зосереджується на загальних мовних навичках та фаховій термінології більше, ніж на комунікативній компетенції. Методи дослідження. Використано описово-аналітичний метод та метод анкетування студентів для оцінки змін у рівні мовленнєвої компетенції, розширенні словникового запасу та впевненості застосування іноземної мови. Основні результати дослідження. Базовими принципами клубу є студентоцентричність, використання інтерактивних видів діяльності та розвиток навичок, таких як командна робота і критичне мислення. Ключові аспекти планування включають визначення цільової аудиторії, частоту зустрічей та каналів комунікації для забезпечення активної участі й ефективної взаємодії учасників. Вибір тем та планування заходів передбачають чітке формулювання цілей і очікуваних результатів для кожної зустрічі, а також розробку активностей і ресурсів, які відповідають потребам студентів. Роль викладача визначається як роль фасилітатора і модератора, який забезпечує сприятливе навчальне середовище, заохочуючи ініціативу студентів без прямого оцінювання. Самооцінка та зворотний зв’язок допомагають учасникам усвідомити свої сильні та слабкі сторони, а також відстежувати прогрес. Наукова новизна. Це дослідження робить внесок у іншомовну освіту, аналізуючи роль англомовного клубу як позанавчальної діяльності, спрямованої на підвищення комунікативних навичок студентів. Висновки та пропозиції автора. Результати свідчать про значне покращення комунікативних навичок і розширення словникового запасу, а також зростання впевненості і задоволення від отриманого навчального досвіду. Учасники високо оцінили неформальну атмосферу клубу, яка сприяла змістовним обговоренням різних тем і створила комфортне навчальне середовище. Результати підкреслюють важливість інтеграції позанавчальних можливостей для практики мовлення у систему мовної освіти, що сприятиме як покращенню мовної компетенції, так і розвитку життєво важливих навичок.

ОРГАНІЗАЦІЯ КЛІМАТИЧНОЇ ОСВІТИ: ВИКЛИКИ ТА ДОСЯГНЕННЯ

ОЛЬГА ІГОРІВНА ДУХ, ВАЛЕНТИНА ЄФРЕМІВНА БЕНЕРА — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

З огляду на важливість організації навчання щодо зміни клімату на глобальному рівні було проаналізовано, як освітні системи реагують на потребу підвищення обізнаності про кліматичні зміни на національному рівні та які підходи застосовуються для інтеграції цих знань у формальну й неформальну освіту. З’ясовано, що кліматична освіта в українському освітньому просторі характеризується низкою позитивних тенденцій. Найчастіше питання щодо зміни клімату впроваджуються через неформальну освіту, яка реалізується в діяльності громадських організацій (створення кліматичних освітніх центрів, видавничій діяльності, створення і популяризації цифрових освітніх інструментів, проведення конкурсів і акцій, активній участі у діяльності громадських організацій). Багато освітніх установ активно працюють над інтеграцією кліматичної грамотності в українську освіту. Одним із напрямів такої діяльності є участь у проєктах програми Еразмус+, яка сприяє впровадженню європейських стандартів в освіті та науці, а також просуває ідеї кліматичної освіти та сталого розвитку. У статті представлено перелік проєктів програми Еразмус+, які спрямовані на формування кліматичної грамотності в українському освітньому просторі. Досліджено інтеграцію елементів кліматичної освіти у зміст навчальних предметів та висвітлення наявного досвіду у наукових публікаціях. Представлено навчально-методичну літературу, що сприяє впровадженню кліматичних знань в український освітній простір.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ДМИТРО ІВАНОВИЧ НИЩАК — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджено сутність поняття «педагогічна умова», під якою доцільно розуміти деяку обставину процесу навчання, що сформувалася внаслідок спеціального відбору, проєктування та застосування компонентів освітнього процесу (змісту навчання, методів та форм навчальної взаємодії, дидактичних засобів) з метою забезпечення запланованих освітніх цілей. Педагогічні умови ефективного використання сучасних цифрових освітніх ресурсів в освітній практиці мають відображати взаємозв’язок зовнішніх (науково-технічних) характеристик та внутрішніх (психолого-педагогічних, методичних) вимог до цифрових засобів навчання, враховувати реальні дидактичні можливості відповідних цифрових освітніх ресурсів та їх орієнтацію на комплексне методичне забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів технологій на всіх її етапах. Виявлено, досліджено й обґрунтовано комплекс педагогічних умов, що сприяють ефективному формуванню готовності майбутніх учителів технологій до застосування цифрових освітніх ресурсів у майбутній професійно-педагогічній діяльності, зокрема: 1) створення у закладі вищої освіти інформаційно-цифрового середовища навчання професійно орієнтованих дисциплін; 2) посилення інформатичного складника професійної підготовки студентів з урахуванням сучасних можливостей цифрових технологій; 3) стимулювання мотивації студентів до активного використання цифрових освітніх ресурсів у процесі професійно-педагогічної підготовки у ЗВО; 4) організація самостійної діяльності студентів з використанням цифрових освітніх ресурсів. Окреслені педагогічні умови повинні реалізуватися лише у сукупності (комплексно). Окремо взяті педагогічні умови, або їх фрагментарна чи безсистемна реалізація в освітньому процесі ЗВО не можуть гарантувати ефективне формування у майбутніх учителів технологій готовності до використання цифрових освітніх ресурсів у професійній діяльності.

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ (НА ПРИКЛАДІ НАВЧАЛЬНОЇ МУЗЕЙНО-АРХЕОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ)

ІРИНА БОГДАНІВНА СКАКАЛЬСЬКА, АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ЛЕВЧУК — Mon, 23 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті визначено ключові аспекти щодо формування громадянської компетентності майбутніх учителів для Нової української школи під час практичної підготовки. Розкрито суть громадянської компетентності. На прикладах показано формування громадянської компетентності майбутніх учителів історії та громадянської освіти у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка під час навчальної музейно-археологічної практики на базі Кременецького краєзнавчого музею. Метою дослідження є з’ясування сутності та складників громадянської компетентності та особливостей її формування у майбутніх учителів історії та громадянської освіти у процесі фахової підготовки у ході навчальної музейно-археологічної практики. Зосереджено увагу на важливості підготовки педагогів до формування та розвитку громадянської компетентності учнів. Окреслено пріоритетні напрями діяльності в цьому контексті. Зроблено аналіз останніх досліджень учених щодо формування громадянської компетентності під час фахової підготовки. У дослідженні охарактеризовано рівень організації та проведення навчальної практики у музеї, яка забезпечує здобувачам вищої освіти можливість використовувати здобуті знання на практиці, через організацію екскурсій, інтерактивних лекцій та тематичних занять. Такі завдання допомагають їм розвинути навички комунікації з відвідувачами музею, підготувати матеріали екскурсій для різних вікових груп. Практичні заняття у музеї сприяють усвідомленню здобувачами освіти важливості збереження національної пам’яті та культурної спадщини як невід’ємних складників громадянської компетентності. Підготовка вчителів історії та громадянської освіти, які володіють високим рівнем громадянської компетентності, є не тільки необхідністю, але і стратегічною метою сучасної освітньої системи. Констатовано, що навчальна практика у музеї є важливим етапом у підготовці майбутніх учителів історії та громадянської освіти, оскільки дозволяє їм формувати та розвивати не лише знання, але й компетентності, необхідні для ефективного виховання свідомого покоління громадян.