Науковий вісник Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Серія: Педагогічні науки

ТРАНСФОРМАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПРАКТИЦІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

У статті розкрито загальні тенденції та особливості соціальної роботи у Європі та світі. Зазначено, що в умовах війни та в післявоєнний період у практиці соціальної роботи в Україні з метою надання ефективної допомоги клієнтам та вирішення їхніх соціальних проблем доцільним є використання потенціалу апробованих інноваційних зарубіжних технологій. У процесі дослідження виявлено, що для підвищення професійних компетенцій соціальних працівників доцільно застосовувати найважливіші міжнародні теоретичні та практичні досягнення у галузі інноваційних концепцій та методів ведення соціальної роботи. Обґрунтовано доцільність застосування зарубіжних практик у поєднанні з вітчизняними технологіями соціальної роботи з метою соціальної євроінтеграції в умовах сучасних соціальних викликів. Окреслено специфіку застосування нових практик соціальної роботи у Республіці Польща та здійснено аналіз практичних здобутків упровадження практичної підготовки соціального працівника у вищій школі Польщі на рівні ліценціату та магістерських студій в умовах сьогодення, які конституюються на реалізації сучасних інноваційних технологій та практик соціальної роботи. За результатами компаративного аналізу результатів дослідження встановлено, що інноваційні практики соціальної роботи, побудовані на європейських засадах практичного навчання через досвід, під керівництвом досвідчених наставників і керівників мають тенденцію до активного впровадження у соціальній сфері в сучасних умовах України. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розширення спектру застосування означених технологій на лінії підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи в умовах неформальної та інформальної освіти.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ДО РОБОТИ В РІЗНИХ ФОРМАХ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

АНДРІЙ РУСЛАНОВИЧ ЗАБЛОЦЬКИЙ — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Дієвим механізмом у реформуванні державної системи опіки в Україні є поширення практики опіки, дитячих будинків сімейного типу і малих групових будинків, прийомних родин, усиновлення й сімейного патронату. Мета – на основі теоретичного аналізу досліджень професійної підготовки фахівців соціальної сфери визначити зміст, форми і методи підготовки майбутніх працівників соціальної сфери до роботи в альтернативних формах державної опіки над дітьми. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс методів: теоретичних (концептуально-порівняльний аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної, науково-методичної й довідково-енциклопедичної літератури, нормативно-правової документації з теми); емпіричних (контент-аналіз, анкетування, педагогічне спостереження, вивчення й узагальнення незалежних характеристик і педагогічного досвіду, опитування, тестування, діагностування). У статті здійснено теоретичний аналіз наукових джерел, які висвітлюють різні аспекти підготовки майбутніх працівників соціальної сфери до роботи в різних формах сімейного виховання. Обґрунтовано актуальність деінституалізації державної системи опіки та трансформації послуг для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. На основі вивчення наукової літератури проаналізовано сутність понять «опіка», «альтернативні форми державної опіки» та уточнено означені поняття. Схарактеризовано альтернативні форми державної опіки над дітьми як соціальне явище. Схарактеризовано вимоги до формування змісту професійної підготовки майбутніх фахівців до роботи в сімейних формах виховання; виокремлено специфічні принципи цієї підготовки (людиноцентризму, раціонального використання ресурсів, виважених рішень, індивідуальної та соціальної значущості); визначено її педагогічні умови (формування позитивної мотивації студентів до опанування професійно значимих знань, умінь і навичок за вибраним фахом; професійна спрямованість освітнього процесу; навчально-методичне забезпечення освітніх компонентів). Визначено структуру професійної готовності майбутніх працівників соціальної сфери до означеного виду діяльності, яка включає особистісний (риси, властивості), теоретичний (знання) і практичний (уміння та навички) компоненти. Конкретизовано критерії (особистісний, знаннєвий, діяльнісний), їхні показники та рівні (репродуктивний (низький), продуктивний (середній) і творчий (високий)) готовності майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи в альтернативних формах опіки над дітьми. Обґрунтовано структуру професійної готовності майбутніх працівників соціальної сфери до роботи в альтернативних формах державної опіки над дітьми, яка охоплює особистісний, теоретичний та практичний компоненти; конкретизовано критерії (особистісний, знаннєвий, діяльнісний), їхні показники та рівні (репродуктивний (низький), продуктивний (середній) і творчий (високий)) професійної готовності майбутніх працівників соціальної сфери до роботи в альтернативних формах опіки над дітьми. Аналіз науково-педагогічних досліджень дав змогу окреслити актуальні вектори якісного оновлення підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери, зокрема соціальних працівників і соціальних педагогів, до яких належать: формування професійної готовності до роботи в альтернативних формах державної опіки, професійної компетентності й професіоналізму, здатності до безперервного особистісного та професійного самовдосконалення, готовності майбутнього фахівця до творчого практичного застосування фундаментальних знань; реалізація особистісно-орієнтованого та компетентнісного підходів у професійній освіті; оволодіння здобувачами інструментарієм соціальної (соціально-педагогічної) роботи в альтернативних формах опіки.

КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ РОБОТОЮ

ВЛАДИСЛАВ ЄВГЕНІЙОВИЧ ІОНОВ — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Необхідність підвищення ефективності управління соціальною роботою актуалізує процес розкриття її особливостей. Метою статті є узагальнення та систематизація теоретичних і практичних доробок зарубіжного і вітчизняного досвіду організації процесу управління соціальною роботою. Зокрема, визначено, що поняття «управління» і «менеджмент» є синонімами лише стосовно цілеспрямованої та узгодженої роботи колективів людей. Наголошено на тому, що розкриття категорії «управління соціальною роботою» передбачає її аналіз у певних площинах, зокрема організаційно-структурний та функціональний зміст управління; управління як вид професійної діяльності; управління як наука та навчальна дисципліна та ін. Управління соціальною роботою розуміємо як процес постановки цілей, завдань та організацію практичної діяльності людей задля їх досягнення та виконання. Головна мета управління соціальною роботою полягає у плануванні, організації, реалізації та моніторингу діяльності установи/організації щодо задоволення потреб клієнтів. Досягнення мети будь-якої активності стає можливим за рахунок дотримання конкретних висхідних пунктів. Здійснено класифікацію принципів управління соціальною роботою: принципи, пов’язані з професійними цінностями; принципи, пов’язані з адміністративними функціями; загальні принципи. До рівнів управління соціальною роботою віднесено адміністративний, виконавчий і наглядовий (операційний, або нижчий, рівень). Наголошено на тому, що дотримання ієрархічної багаторівневої системи управління дає змогу набути сучасній соціальній роботі ознак ефективності та результативності, системності та громадської всеосяжності. Розкриття особливостей управління соціальною роботою у сучасному вимірі актуалізує потребу висвітлення власне технологій управління на державному і регіональному рівнях.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ТА ДУХОВНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

ІВАН АНАТОЛІЙОВИЧ БІЛОСЕВИЧ, МАРІЯ ПЕТРІВНА ОЛЕКСЮК, ІРИНА ВАСИЛІВНА ЦІСАРУК — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено поняття національної ідентичності та розвитку духовності учнівської молоді, а також співвідношення понять соціалізації, освіти, навчання і виховання. Розкрито національний характер та значення суспільного виховання у розвитку самосвідомості особистості, акцентовано увагу на сутності виховного ідеалу, ідеях національно-духовного виховання. Проаналізовано вплив традицій, рідної мови, звичаїв, мистецької творчості на збереження нації. Національно-патріотичне виховання визначається як цілеспрямований психолого-педагогічний вплив, спрямований на розвиток особистісних якостей і національної ідентичності учнів, на формування здатності до особистісної самореалізації та участі в суспільних процесах. Розглянуто теоретичні положення про сутність і закономірності розвитку особистості, її соціалізації, принцип системних підходів, широко використовуваних у сучасних наукових дослідженнях, методи когнітивного дослідження, застосування принципів світогляду до духовної творчості й практики, а також загальні психолого-педагогічні положення про сутність та розвиток особистості протягом її життя. Визначено, що шлях пізнання патріотизму, національної ідентичності нерозривно пов’язаний із теоретичним осмисленням історії України як держави, тому у дослідженні використано історичний і порівняльний методи дослідження. Оскільки національно-патріотичне виховання включає у себе організаційні, соціальні та інші аспекти життя, його важливим складником є формування в учнівської молоді любові до рідної землі, яке реалізується сім’єю у невимушеній соціальній атмосфері за допомогою збереження, примноження й передачі культурних традицій і засноване на гуманістичних принципах, які є основою для виникнення таких понять, як психолого-педагогічний супровід і підтримка, виховний простір, імідж молодих людей, заходи як чинник виховання, життєво-виховна ситуація.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА ГОНЧАРЕНКО — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено проблемі правового забезпечення та організації навчально-виховного процесу в українських закладах загальної середньої освіти в дистанційному форматі. Авторкою зауважено на досить короткій історії появи дистанційної освіти в Україні порівняно зі світовим досвідом, що не завадило їй з початку 2000-х років пройти складний, проте стрімкий шлях від становлення до розбудови і навіть міжнародної інтеграції. З-поміж чинників, що посприяли успішному подоланню перепон на цьому шляху, наголошено на стрімкому розвитку комп’ютерних технологій, підвищенні якості освіти та її конкурентоздатності, реалізації запитів населення на освітні послуги, забезпеченні країни в соціально активному, професійно мобільному та освіченому молодому поколінні українців. Здійснено аналіз вітчизняного нормативно-правового поля, у якому дистанційне навчання визначено як індивідуалізований процес пізнавальної діяльності, котрий здійснюється шляхом опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу. Дистанційне навчання відбувається у спеціалізованому середовищі за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, метою якого є надання освітніх послуг за освітніми рівнями відповідно до державних стандартів освіти. В умовах соціальних і політичних викликів, у яких сьогодні перебуває наша держава, коли немає можливості організувати очне навчання, саме дистанційна форма надає здобувачам освіти право на «якісну і доступну освіту відповідно до їхніх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду незалежно від віку, місця проживання/перебування, стану здоров’я, інвалідності, соціального і майнового стану, інших ознак і обставин, зокрема й тих, які об’єктивно унеможливлюють відвідування закладів освіти».

ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДМЕТНО-МОВНОГО ІНТЕГРОВАНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ПУБЛІЧНОГО МОВЛЕННЯ

ОЛЬГА ПАВЛІВНА ДАЦКІВ — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

Використання предметно-мовного інтегрованого підходу до навчання учнів 10–11-х класів публічного мовлення українською та англійською мовами дає змогу підвищити результативність освітнього процесу. Міжпредметні зв’язки сприяють виокремленню суб’єктами навчання головних елементів змісту освіти, полегшують засвоєння складної інформації, розвивають пізнавальну активність учнів. Актуальність і важливість цієї проблеми, її соціально-педагогічне значення, недостатня теоретична та методична розробленість зумовили вибір теми дослідження. Мета статті – проаналізувати вимоги чинного Державного стандарту і програм з англійської та української мов щодо навчання учнів 10–11-х класів публічного мовлення; виявити шляхи вдосконалення освітнього процесу з англійської та української мов на основі міжпредметних зв’язків; запропонувати завдання для інтегрованих уроків, спрямовані на формування вмінь і навичок публічного мовлення. Для досягнення поставленої мети використовувалися: аналіз змісту Державного стандарту, порівняльний аналіз навчальних програм з англійської мови та української мови для 10–11-х класів, наукової літератури, аналіз досвіду роботи вчителів для визначення стану та перспектив досліджуваної проблеми; аналіз, синтез, індукція, дедукція, систематизація, класифікація для систематизації теоретичних матеріалів із проблеми дослідження. Виявлено, що одним з ефективних способів формування вмінь публічного мовлення є використання штучного інтелекту. Запропоновано завдання, які вчителі англійської та української мов можуть використовувати для розвитку вмінь публічного мовлення старшокласників, зокрема для підготовки і презентації мотиваційної промови. Зроблено висновок про важливість урахування міжпредметних зв’язків для підвищення ефективності навчання публічного мовлення.

СМУГА ПЕРЕШКОД АБО ПАРКУР У КОНТЕКСТІ СИСТЕМИ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ ТА ШВЕЙЦАРІЇ

ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА ЛИСЕНКО, ВІКТОРІЯ МИКОЛАЇВНА КОВЄРЯ — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

Паркур як вид спорту також відомий як «фріраннінг», довгий час був джерелом великого ентузіазму, особливо серед підлітків та молодих людей. Паркур не є видом спорту, який передбачає змагання, конкуренцію та прагнення перемогти суперника. Основна ідея паркуру полягає у силі, свободі, мужності та дисципліні. Проаналізовані літературні джерела не містять жодної інформації про використання паркуру у шкільній освіті України, тоді як він активно та широко застосовується для школярів Швейцарії впродовж усього періоду навчання у школі. У шкільній системі освіти України на уроках фізичної культури використовуються елементи смуги перешкод та ускладнені естафети із завданнями. Заняття паркуром, як і долання смуги перешкод, сприяють розвитку фізичних якостей, проте «начинку» вони мають різну, але обидва поняття беруть свій початок у легкій атлетиці. У результаті порівняльного аналізу застосування елементів паркуру та елементів смуги перешкод відповідно у Швейцарській конфедерації та в Україні в контексті шкільної освіти було виявлено суттєву різницю. Проходження смуги перешкод у класичному варіанті сприяє розвитку фізичних якостей: спритності, швидкості, координації та сили, залежно від поставлених завдань, а також має загальнооздоровчий вплив. У вітчизняній шкільній системі смуга перешкод використовується як різновид легкоатлетичних вправ, елементи якої застосовуються на уроках з фізичної культури з 1 по 11 класи, а також як засіб та метод на заняттях з фізичного виховання у закладах вищої освіти (ЗВО) та у Збройних Силах України (ЗСУ). Основна мета паркуру полягає в напрацюванні рухових і координаційних умінь і навичок, здатних забезпечити швидке, безпечне й ефектне переміщення в умовах наявності фізичних перешкод, задля максимально ефектного і нестандартного їх подолання. Цілі паркуру досягаються лише за допомогою тіла і духу, що робить паркур одним із найбільш унікальних молодіжних рухів.

ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ

ЛІАНА ВОЛОДИМИРІВНА БУРЧАК — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено висвітленню змісту і ранжування факторів формування інноваційної компетентності майбутніх учителів біології, оскільки сучасний, конкурентоспроможний, «новий» учитель повинен не лише вчити учнів, забезпечувати їх цілковиту підготовку, що відповідатиме інноваційним орієнтирам, соціальним запитам, важливим стратегіям інформаційного простору, а й ефективно здійснювати дослідницько-креативну, новаторську діяльність, а від урахування певних факторів залежить успішність реалізації системи формування інноваційної компетентності майбутніх учителів біології. Проведено аналіз поглядів науковців щодо сутності поняття «фактор», їх різновидів тощо. Презентовано фактори (чинники), що є найбільш уживаними у наукових розвідках учених і відіграють значну роль у формуванні інноваційної компетентності майбутніх педагогів, у тому числі й учителів біології, групи факторів загальноінформаційного спрямування, особистісного спрямування, змістового спрямування та роботі експертів. Узгодженість думок експертів щодо рангових місць досліджуваних факторів визначено шляхом обчислення коефіцієнта конкордації, запропонованого М. Кенделлом та Б. Смітом. Для оцінювання значущості коефіцієнта конкордації використано критерій узгодженості Пірсона. За результатами ранжування маємо ієрархію факторів формування інноваційної компетентності майбутніх учителів біології: 1) мотивація до нововведень (Ф7); 2) усвідомлення необхідності застосування нововведень (Ф6); 3) творчий підхід учасників освітнього процесу (Ф10); 4) особистісна готовність до нововведень (Ф8); 5) недостатній обсяг інформації про інноваційні технології (Ф9); 6) атмосфера освоєння нового в колективі (Ф4); 7) страх перед застосуванням нового (Ф5); 8) заробітна плата (низька матеріальна зацікавленість) (Ф1); 9) запити суспільства, здобувачів освіти на оновлені освітні послуги (Ф3); 10) слабке фінансування інноваційного руху (Ф2).

ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФІЛОЛОГІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА ГАРЛИЦЬКА — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню можливостей дистанційного навчання для формування міжкультурної компетентності в процесі навчання іноземних мов. Виявлено переваги та недоліки дистанційного навчання в розвитку міжкультурної компетентності здобувачів освіти. Позитивними боками є свобода доступу до електронних ресурсів, скорочення витрат на навчання та економія часу, гнучкість навчання, можливість виставляти чіткі критерії оцінювання знань здобувачів освіти, різні формати навчання, реалізація потреби в самонавчанні, розширення комунікативного компонента освітньої діяльності, що слугує засобом розвитку міжкультурної взаємодії. Недоліками, які можуть стати на заваді формуванню міжкультурної компетентності, є періодична відсутність доступу до якісного Інтернет-зв’язку, виникнення технічних проблем, брак соціалізації, утрата мотивації до навчання. З’ясовано, що формування міжкультурної компетентності на заняттях з іноземної мови забезпечується за допомогою таких видів навчання, як традиційне онлайн та е-навчання. Традиційне забезпечується шляхом використання синхронних та асинхронних інструментів; е-навчання спричинило виникнення змішаного навчання. Стаття акцентує на ефективному формуванні міжкультурної компетентності за рахунок широкого жанрового розмаїття онлайн-технологій. Основними серед них є мультимедійні засоби, мобільні додатки, онлайн-курси, конференції, форуми, чат-боти, блог/подкаст-технології. Використання мережі Інтернет дає змогу створити реальні умови для міжкультурного спілкування. Відсутність кордонів, часових обмежень, психологічних ризиків, широкі перспективи для творчості та саморозвитку, можливість вибору форм та жанрів дистанційного навчання, роботи з автентичними матеріалами, культурознавче та лінгвосоціокультурне спрямування джерел інформації є ефективними чинниками формування міжкультурної компетентності здобувачів освіти.

ПЕДАГОГІКА МУЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ В УКРАЇНІ: ДОСВІД, МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

РУФІНА ОЛЕГІВНА ДОБРОВОЛЬСЬКА — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

У статті розглянуто впровадження музичної терапії в університетську освіту України, на основі закордонного досвіду, для активізації освітньої та інтелектуальної діяльності, моделювання здоров’язбережувального навчального середовища, задоволення особливих потреб студентської молоді в інклюзивній освіті, створення середовища STEAM-навчання. Зазначено, що на сьогодні науковцями України систематизовано лише окремі аспекти наукового знання щодо музичної терапії, яка впроваджується в зміст сучасної університетської освіти країн Європи та США. Так не узагальнено провідний міжнародний досвід з питань залучення студентської молоді до занять з музичної терапії в провідних університетах світу, не обґрунтовано систему заходів щодо залучення здобувачів освіти до цих занять, не систематизовано дані з особливостей змісту занять з засобами музичної терапії. Проаналізовано, що при впровадженні музичної терапії в зміст сучасної університетської освіти потрібно додержуватися таких системних принципів: цілісність, структурність, взаємозалежність середовища і системи. Підкреслимо, що перше призначення музичної терапії в освітньому середовищі – це використання різних засобів, які полегшують експресію емоцій. Терапевтичний ефект при цьому досягається за допомогою нетрадиційного трактування мистецтва, як засобу, що дає змогу залучити до процесу навчання здобувачів вищої освіти, викладачів, спонукати їх до невербальної комунікації. Зазначимо, що у відповідності до вище викладеного впровадження музичної терапії у зміст сучасної університетської освіти США, країн Європи, зокрема України, є дуже актуальним. Доведено, що наслідком використання музичної терапії в університетському середовищі повинна бути експресія почуттів і позитивні зміни поведінки суб’єктів освіти під час комунікації з оточуючими та рефлексії. Музична терапія розв’язує питання спілкування, покращення мотивації, уваги, поведінки, поліпшення пам'яті і здатності до освіти, впливає на емоційну сферу особистості.

ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ І-TREE ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ЕКОЛОГІВ

ОЛЬГА ІГОРІВНА ДУХ, НЕЛЯ ІВАНІВНА ЦИЦЮРА, ОЛЕКСАНДР БОГДАНОВИЧ БОНДАР — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

У статті наведено важливість розуміння цінності поняття «екосистемні послуги» для формування фахових компетентностей майбутніх екологів. Під екосистемними послугами розуміють усі корисні ресурси та вигоди, які людина може отримати від природи. Одним з інноваційних підходів для оцінки екосистемних послуг представлено програмне забезпечення i-Tree. Наведено перелік компетентностей відповідно до Стандарту вищої освіти підготовки бакалаврів зі спеціальності 101 «Екологія», формування яких можна здійснювати за допомогою інструментів і-Tree. Ці інструменти є безкоштовним та доступним програмним додатком, який дає змогу кількісно оцінити переваги та цінність дерев. Ураховуючи освітній потенціал і практично-прикладне значення програмного забезпечення, вивчено можливості використання в освітньому процесі інструментів і-Tree Eco, і-Tree-My Tree, і-Tree Canopy. Представлено досвід роботи із цими інструментами під час викладання таких освітніх компонентів, як «Загальноекологічна практика», «Ландшафтно-екологічна практика», «Екологія людини», «Екологічна освіта і культура». Уперше проаналізовано досвід використання інструментів і-Tree під час формування фахових компетентностей майбутніх екологів у закладах вищої освіти України. Легкість та доступність інструментів i-Tree Eco, і-Tree-My Tree, і-Tree Canopy у використанні дають змогу ефективно застосовувати їх в освітньому процесі та поширювати наукові знання щодо екосистемних послуг серед різних цільових груп.

АСПЕКТИ СИНЕРГІЇ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА КОНДРАТЕНКО — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Здоров’язбережувальна та інформаційно-цифрова компетентності є складниками професійної компетентності вчителів закладів загальної середньої освіти, вихователів закладів дошкільної освіти, які формуються в процесі фахової підготовки майбутніх педагогів. Означені компетентності як компоненти розвитку сучасного суспільства в умовах його інформатизації та цифровізації заслуговують на увагу в контексті безпеки життєдіяльності людини, безпечних та нешкідливих умов праці, робочого місця працівника, обладнаного технічними засобами навчання та екранними пристроями. Питаннями збереження здоров’я нації опікуються сучасні розвинуті держави світу, відпрацьовуючи та впроваджуючи їх на рівні шкільної освіти. Нова українська школа враховує набуття підростаючим поколінням здоров’язбережувальної компетентності під час опанування навчального матеріалу інтегрального курсу «Здоров’я, безпека та добробут», формування компетентності з безпечної роботи з цифровими технологіями та пристроями, зокрема, торкається питань кібербезпеки. Актуальним у дослідженні є аналіз існуючих нормативних значень та обмежень, які можуть стати небезпечними для здоров’язбереження учнів закладів загальної середньої освіти, студентів фахової передвищої освіти під час роботи в кабінеті інформатики, використання технічних засобів навчання. Робоче місце фахівця, обладнане екранними пристроями, має потенційні ризики для безпеки життєдіяльності та охорони праці, тому його функціювання регламентується вимогами, унормованими державними нормативними актами з питань охорони праці, та контролюється безпосередньо роботодавцем. У дослідженні всебічно висвітлено аспекти синергії здоров’язбережувальної та інформаційно-цифрової компетентностей підготовки майбутніх фахівців закладом вищої освіти з урахуванням вимог до робочого місця та його обладнання. Готовість випускників закладу вищої освіти до самореалізації, наявність у них сформованих компетентностей, володіння сучасними інформаційно-цифровими технологіями, свідоме ставлення до збереження власного здоров’я та здоров’я оточення, учасників освітнього процесу здатні забезпечити конкурентоспроможність та затребуваність на ринку праці.

СТВОРЕННЯ КОЛОДИ АСОЦІАТИВНИХ МЕТАФОРИЧНИХ КАРТ ЯК ІНСТРУМЕНТУ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ ЛУЗГІНОВ — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено теоретичні і практичні аспекти створення та застосування метафоричних асоціативних карт як інноваційного психолого-педагогічного методу розвитку творчих здібностей майбутніх учителів технологій. Проаналізовано теоретичний і практичний досвід застосування метафори та метафоричних асоціативних карт (МАК) для здобувачів вищої освіти психолого-педагогічних спеціальностей. Розкрито основні принципи та психологічні механізми, на яких ґрунтується робота МАК. Проведено ретроспективний аналіз літератури, обґрунтовано доцільність використання метафоричних карт, здійснено огляд основних колод МАК, які можуть використовуватися у педагогічній діяльності. Спираючись на наукові розробки Н. Вернікової та Є. Морозовської зі створення авторських колод МАК та теоретичну концепцію розв’язання педагогічних ситуацій, запропоновану Л. Мільто, показано покрокове конструювання колоди МАК. Розкрито зміст основних кроків зі створення колоди від знаходження загальної ідеї до розроблення вправ, спрямованих на розвиток творчих здібностей майбутніх учителів технологій при розв’язанні різних ситуацій, що зустрічаються у педагогічній діяльності. У статті висвітлені етапи розробки першої та другої частини колоди візуального ряду, який містить травматичні і нейтральні ситуації, та другої (ресурсної) частини, що містить ресурс у вигляді зображень та мотивуючих настанов. Показано методику валідизації вербальної і невербальної частини колоди із застосуванням асоціативного експерименту та методу експертних оцінок. В подальшій перспективі планується розроблення комплексу тренінгів і трансформаційних ігор, а також розширення візуального ряду колоди на основі творчих робіт студентів – майбутніх учителів технологій.

ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ КОНТЕКСТНОГО НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ

РУСЛАНА ГРИГОРІВНА НАЙДА — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

У репрезентованій статті порушена проблема реалізації методологічної освітньої технології контекстного навчання як напряму. Сучасні реалії реформування вітчизняної освіти та інтеграція у європейській освітній простір вимагає адаптації фахово-методичних засад підготовки майбутнього фахівця дошкільної освіти до нових вимог, а саме фахівця-практика зі сформованими м’якими навичками та критичним мисленням, здатного вирішувати складні професійні завдання. Водночас український випускник закладу вищої освіти здійснюватиме професійну діяльність в умовах повоєнної розбудови країни, задля її успішного провадження уже на етапі професійної підготовки повинні вноситися зміни у зміст освітньо-професійної програми. Визначено суперечності між змістом навчання і вимогами до майбутніх спеціалістів, що висуваються замовниками, і шляхи їх вирішення, а також обґрунтовано освітні технології, які доцільно застосовувати у вивченні спеціальних дисциплін в умовах змішаного навчання. У процесі наукового аналізу особливостей провадження контекстного навчання застосовано такі методи дослідження, як метод сходження від абстрактного до конкретного та формалізації. У статті проаналізовано форми контекстного навчання; на прикладі конструкту проблемної лекції розкрито особливості реалізації основних принципів контекстного навчання майбутніх вихователів закладу дошкільної освіти. З’ясовано, що у процесі контекстного навчання особливої ваги набувають імітаційні форми організації навчання задля залучення здобувача освіти в активну навчально-пізнавальну діяльність для розуміння цілісності майбутньої професійної діяльності або її великих фрагментів у процесі її імітації. Науково обґрунтовано необхідність освітню технологію контекстного навчання в контексті підготовки майбутніх вихователів ЗДО; розкрито сутність і схарактеризовано основні наукові поняття задіяні в дослідженні; сутність і структуру феномена «контекстне навчання»; схарактеризовано форми навчання в контексті дослідження та обґрунтовано їх ефективність. Підсумовано, що якісна підготовка майбутнього конкурентоспроможного вихователя, котрий здатний застосовувати новітні фахові методики, проєктувати освітній процес на основі інноваційних освітніх технологій навчання і виховання дітей дошкільного віку реалізує провідне завдання фахової освіти. Визначено бачення перспектив контекстного навчання, зокрема ключові практико-зорієнтовані методологічні освітні технології в умовах повоєнного часу в Україні.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В РЕАЛІЯХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

ТЕТЯНА ВІТАЛІЇВНА НОВАК, МАРІАННА ВОЛОДИМИРІВНА ЯРОЩУК — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню та аналізу психологічного супроводу учасників освітнього процесу під час воєнних дій в Україні. Розглядається важливість психологічної підтримки учнів, здобувачів вищої освіти та педагогів у контексті стресу, нестабільності та травматичних подій, пов'язаних із воєнним конфліктом. У дослідженні проаналізовано вплив воєнних подій на психіку та емоційний стан учасників освітнього процесу. Узагальнено результати емпіричного дослідження психологічних показників, які включають в себе оцінку рівня стресу, тривоги, депресії та інших психічних реакцій серед учасників освітнього процесу; виявлено їхні переживання, досвід та психічний стан у воєнний період. На основі отриманих даних розроблено програму психологічної підтримки, яка відповідає конкретним потребам. Ця програма включає індивідуальні консультації, групові заняття, тренінги зі стресостійкості та психологічні заняття. Розглянуто можливі стратегії психологічної підтримки та методи допомоги для педагогів у роботі з дітьми під час воєнних дій. Запропоновано практичні поради та рекомендації для психологів, вчителів та батьків, спрямовані на забезпечення ефективного психологічного захисту та підтримки учасників освітнього процесу в реаліях війни в Україні. Програма психологічної підтримки учасників освітнього процесу передбачає: забезпечення безпечного та підтримуючого клімату в освітньому закладі, надання можливості педагогам, учням, студентам пройти консультації з психологами для обговорення їхніх емоцій, стресів та способів їх подолання; підготовку педагогічного персоналу. Організація та проведення арттерапевтичних занять з використанням ігрових, імітаційних, рольових методів; системи тренінгів та занять спрямовані на розвиток навичок управління стресом, самодопомоги та саморегуляції, підвищення стресостійкості. Важливим є створення психологічних груп підтримки та обговорення, де учасники можуть ділитися своїми почуттями, досвідом та отримувати емоційну допомогу однин від одного; інформування про безкоштовні центри психологічного консультування; розповсюдження підручників, брошур та інших матеріалів, які містять корисні поради та стратегії регуляції емоційного стану в умовах війни в Україні, а також залучення батьків, громадськості та місцевих спільнот до підтримки психологічного благополуччя учасників освітнього процесу.

ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ЯК ЧИННИК ПОЗИЦІОНУВАННЯ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА ПУШ — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

У статті схарактеризовано основні напрями організації професійно-практичної підготовки студентів, що є визначальними для позиціонування закладу вищої педагогічної освіти на ринку освітніх послуг. Акцентується увага на особливостях налагодження співпраці з базовими закладами різних типів і форм власності; процедурі адміністрування практики, адаптації її змісту до вимог сучасного ринку освітніх послуг; використанні медійного простору для презентації результатів практичної підготовки майбутніх педагогів. Розглянуто інформаційно-консультаційні заходи, що дозволяють спрямувати практичну підготовку здобувачів вищої педагогічної освіти на їхню професійну самореалізацію, працевлаштування за фахом та кар’єрне зростання. Розкрито взаємозумовленість процесів професійно-практичної підготовки студентів і позиціонування закладу вищої педагогічної освіти, зроблено акцент на формуванні і підтриманні позитивної репутації педагогічних закладів вищої освіти.

МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ДІЛОВОДСТВА

ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА СИДОРЕНКО — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

У статті актуалізовано методологічні аспекти аналізу практики професійної підготовки та розвитку комунікативної культури фахівців сфери діловодства. У дослідженні поставлено за мету обґрунтувати необхідність формування методичного супроводу педагогічного дослідження професійного розвитку та комунікативної культури фахівців сфери діловодства на основі компаративного аналізу доцільних, корисних практик у системі неперервної освіти. Для досягнення мети та вирішення завдань дослідження сформовано методичний апарат для ефективного аналізу (застосування): компаративного – встановлення методологічних аспектів практичного досвіду (вітчизняного прогресивного, європейського) формування й розвитку комунікативної культури фахівців сфери діловодства (обґрунтування й визначення специфіки об’єкта дослідження); факторного проблемного – визначення факторів і проблем методології формування комунікативної культури (тезаурусу, методичного органайзеру наукового пошуку), передумов / чинників виникнення проблемних ситуацій у практичному (вітчизняному й міжнародному) досвіді; забезпечення нарощення й розвитку культурно-мистецького потенціалу комунікативної культури у фахівців сфери діловодства в інформаційній, бібліотечній та архівній справі, зокрема академічного простору освіти, науки й інноватики соціального виміру європеїзації освітньої аксіології для сталого розвитку України. Розкрито потреби формування методичного органайзеру аналізу стану педагогічних пошуків для професійної підготовки й розвитку комунікативної культури фахівців сфери діловодства на базі компаративного, факторіального та проблемного аналізу практично корисного досвіду організації у системі неперервної освіти. Сформульовано авторське бачення понять «методологія формування комунікативної культури» та «складники архітектури ієрархії методології формування комунікативної культури». Виокремлено методологічні аспекти, які обумовлюють процес професійного розвитку фахівців сфери діловодства. Визначено компоненти предметної області дослідження – комплекс чинників, які впливають на потенціал, а також методологічні проблеми системної методології формування та розвитку комунікативної культури фахівців сфери діловодства. Новизна дослідження полягає у розкритті та обґрунтуванні потенціалу методології формування комунікативної культури фахівців сфери діловодства у галузі культури і мистецтва; розробленні методологічного і категоріального апарату аналізування практики професійної підготовки та розвитку комунікативної культури фахівців сфери діловодства; уточненні методологічних аспектів аналізу, комплексу факторів впливу на методологічний потенціал, методологічних проблем процесу формування та розвитку комунікативної культури фахівців сфери діловодства. Подальші педагогічні розвідки запропоновано спрямувати на методики досліджень та методик навчання спеціальних дисциплін.

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА СТЕПАНОВА, КІРА МИКОЛАЇВНА ГНЕЗДІЛОВА — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

У статті подано теоретичний аналіз такої системи гнучких умінь, як тайм-менеджмент. На основі теоретичних досліджень економістів, фінансистів, психологів, філософів, педагогів А. Гаст, П. Друкер, Т. Дудки, С. Іваницької, С. Кові, К. Меллер, Т. Пітерс, Ф. Тейлор та інших доведено, що тайм-менеджмент є однією з найважливіших навичок для професійного зростання кожного фахівця. Під тайм-менеджментом ми розуміємо володіння людиною певним набором методик і технік, які дозволяють раціонально використовувати час. Автори згодні з вітчизняними та зарубіжними колегами в тому, що тайм-менеджмент об’єднує кілька етапів: аналіз – процес, що дозволяє виявити нераціональне використання робочого часу; визначення цілей – етап, під час якого необхідно відповісти на питання, навіщо тайм-менеджмент взагалі потрібен для конкретної людини; планування, під час якого складається перелік завдань, які необхідно виконати за певний проміжок часу; знаходження методів боротьби з причинами витрат часу, яке передбачає, що в ході попереднього аналізу ці причини були виявлені і є потреба ліквідувати їх. Тайм-менеджмент є важливою гнучкою навичкою у професійній діяльності й майбутніх педагогів. Навчитися раціонально використовувати власний час, а потім навчити цьому і своїх вихованців є важливим освітнім завданням і вихователя, й учителя початкових класів. Від планування заняття чи уроку залежатиме не тільки виконання навчальної програми, а й всебічний розвиток особистості дитини. У статті подано практичний досвід навчання майбутніх педагогів методів та технік тайм- менеджменту. Використана форма заняття – тренінг – та ознайомлення з методами «Помідоро», «Швейцарский сир», «Жаба на сніданок» показали, що такі методичні рішення є дієвими й дають якісні зміни в отриманих результатах.

МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ У НАВЧАННІ РАДІАЦІЙНОЇ ГРАМОТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

ОЛЕКСАНДР СТАНІСЛАВОВИЧ ТИМОЩУК — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Стаття висвітлює аналіз та визначення міжпредметних зв’язків у навчанні радіаційної грамотності майбутніх вчителів природничих дисциплін. Встановлено, що реалізацію міжпредметних зв’язків під час вивчення радіаційної грамотності майбутніми вчителями природничих дисциплін доцільно розглядати у світлі сучасної природничо-наукової картини світу. Аналіз освітньо-професійних програм дозволив визначити, що відправною точкою у формуванні радіаційної грамотності вчителів природничих дисциплін є саме безпека життєдіяльності, оскільки її вивчення передбачає набуття знань та вмінь щодо радіаційних ризиків та способів захисту людини від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання. Послідовне вивчення фізики, біології та хімії у поєднанні з низкою дисциплін соціально-гуманітарного напряму дозволяють забезпечити цілісні, об’єктивні уявлення щодо радіаційних ризиків та небезпек. Визначено, що реалізація міжпредметних зв’язків під час вивчення радіаційної грамотності майбутніми вчителями природничих дисциплін має важливе значення та повинна забезпечувати: системний і всебічний підхід до вивчення радіації; посилення практичної спрямованості навчання; розвиток у студентів критичного мислення та навичок розв’язання проблем; формування стійких ціннісних орієнтацій щодо безпечного використання ядерної енергії. Водночас обґрунтовано ряд дидактичних принципів (системності, цілісності, актуальності, практичної спрямованості та ціннісного підходу), котрі забезпечують міжпредметну інтеграцію під час вивчення радіаційної грамотності майбутніми вчителями природничих дисциплін та форми їх безпосередньої практичної реалізації.

ВНУТРІШНЬОШКІЛЬНА СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІВ ЯК ТЬЮТОРІВ

ТЕТЯНА ЕДУАРДІВНА ШВЕЦЬ — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблемі підвищення кваліфікації педагогів як тьюторів завдяки створенню внутрішньошкільної системи професійного розвитку. У статті використані такі методи дослідження: вивчення, аналіз та узагальнення науково-педагогічних джерел з метою обґрунтування необхідності розроблення та упровадження у закладі загальної середньої освіти внутрішньошкільної системи професійного розвитку педагогів як тьюторів. Автором визначена актуальність та затребуваність суспільством індивідуалізації освітнього процесу, реалізація якої можлива завдяки здійсненню тьюторської діяльності. У статті автор подає власні тлумачення таких понять, як: тьюторинг, тьютор та тьюторська діяльність. Автор наголошує на тому, що здійснення тьюторської діяльності можливе лише педагогом-тьютором, який обізнаний у тьюторських технологіях, вміє працювати в умовах індивідуалізації та персоналізації, надавати академічну та соціально-емоційну підтримку учням, що особливо важливо в умовах подолання освітніх втрат. У статті зазначено, що ці завдання можливо вирішити за умови створення внутрішньошкільної системи професійного розвитку педагогів як тьюторів. У статті подано авторське бачення внутрішньошкільної системи професійного розвитку педагогів як тьюторів із зазначенням таких компонентів системи, як: напрями, форми і види, методи, ресурси, організація і управління та результат. Також автором визначені етапи впровадження внутрішньошкільної системи професійного розвитку педагогів як тьюторів, надана їх змістовна характеристика. Такими етапами є: підготовчо-діагностувальний, теоретичний, практичний та контрольно-оціночний. Наприкінці статті автор зазначає, що врахування специфіки окремого закладу освіти, його стратегії розвитку сприятиме створенню такої системи, що відповідатиме запитам усіх суб’єктів освітнього процесу, зокрема тьюторського.

УДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЮНИХ ЛИЖНИКІВ-ДВОБОРЦІВ

Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Вивчення рівня функціонального стану, а також формування та розширення резервних функцій організму юних спортсменів є одними з важливих та актуальних проблем підготовки спортивного резерву. У дослідженні показано вплив авторської програми «Удосконалення фізичної підготовки лижників-двоборців на етапі попередньої базової підготовки» на динаміку показників функціонального стану, визначено вплив критеріїв фізичної підготовленості на рівень функціонального стану юних спортсменів. У дослідженні взяли участь 20 юних лижників-двоборців віком 12–14 років. Спортсмени експериментальної групи тренувалися за авторською програмою «Удосконалення структури та змісту фізичної підготовки лижників-двоборців на етапі попередньої базової підготовки». Як свідчать результати дослідження, на першому етапі експерименту у спортсменів контрольної та експериментальної груп спостерігалися позитивні зміни всіх досліджуваних показників функціонального стану. Результати педагогічного експерименту свідчать про те, що використання авторської програми зумовило поліпшення показників фізичних якостей спортсменів, загальної та спеціальної фізичної підготовленості без збільшення тренувальних навантажень. За результатами дослідження у спортсменів експериментальної групи відбулися позитивні зміни у показниках креатинфосфатного механізму енергозабезпечення порівняно зі спортсменами контрольної групи. Також у спортсменів експериментальної групи відбулися позитивні зміни у гліколітичному механізмі енергозабезпечення за динамікою показників екскреції лактату. Застосування авторської програми призвело до суттєвих позитивних змін у стані симпато-адреналової системи у спортсменів експериментальної групи: так, екскреція адреналіну знизилася у відповідь на стандартизоване велоергометричне навантаження на 18,7%, аніж у контрольній групі.

СУЧАСНІ МЕТОДИКИ РЕКРЕАЦІЇ

ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ БЄСЄДА, ВІТАЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ МАРЧУК — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

В умовах сучасності набуті відхилення у здоров’ї дітей та молоді займають особливу нішу. Однією з причин слід уважати відсутність повноцінного відновлювання життєвих сил. Метою дослідження є визначення найбільш ефективних засобів рекреації для дітей та молоді в умовах сучасності. Завдання дослідження: огляд літератури з питань найбільш ефективних методик рекреації у світі; аналіз літературних джерел відносно наукових досліджень рекреаційних засобів серед дітей і молоді в Україні; визначення найбільш ефективних засобів рекреації в умовах сучасності для дітей і студентів закладів вищої освіти. Використано такі методи: аналіз літератури, який дав змогу оцінити та порівняти різні підходи, теорії та дослідження, що стосуються теми рекреації; метод класифікації для організації інформації та надання чіткої структури огляду наукових джерел; метод вибору методології, що дав змогу оцінити, які методи використовуються в існуючих дослідженнях та чи є вони адекватними для визначення серед запропонованих засобів рекреації. Запропоновані методики відновлювання життєвих сил можуть бути виділені у три основні групи: з високим рівнем фізичної активності – заняття фізичними вправами; із середнім рівнем фізичної активності – заняття йогою; з низьким рівнем фізичної активності – «антигравітаційне розвантаження». Незважаючи на рівень фізичного навантаження, кожна з розглянутих методик є ефективною як засіб рекреації. На нашу думку, необхідно комплексно підходити до питання відновлення життєвих сил залежно від стану людини в певний час, віку, статі, її самопочуття та ін. Перспектива подальших досліджень полягає у розробленні спеціальних поз/укладань для ефективної рекреації з присутністю корекційного ефекту при порушеннях постави.

ВСТАНОВЛЕННЯ КОРЕЛЯЦІЙНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ МІЖ ОСНОВНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ ТЕХНІКИ РИВКА КЛАСИЧНОГО ТА МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ЮНИХ ВАЖКОАТЛЕТІВ 12 РОКІВ

РУСЛАН АНАТОЛІЙОВИЧ КАНУНОВ, ВІКТОР ЮРІЙОВИЧ ДЖИМ, ОЛЕКСАНДР БОРИСОВИЧ ПІВЕНЬ — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Мета статті полягає у встановленні кореляційної залежності між основними елементами техніки ривка класичного та морфологічними показниками і показниками фізичної підготовки, що забезпечують їх виконання юними важкоатлетами 12 років. Дослідження проводився у двох ДЮСШ у місці Харкові та місті Ромни ДЮСШ імені Калнишевського. У ньому брали участь 26 спортсменів етапу початкової підготовки віком 12 років у категорії до 50 кг. Проведений кореляційний аналіз дасть змогу відкоригувати технічний складник окремої фазової структури та розробити комплекси вправ з використанням груп м’язів, які впливають на розвиток рухових якостей і засвоєння елементів техніки юних спортсменів, які займаються важкою атлетикою. Дослідження проводилися після етапу початкової підготовки (10–11 років), у процесі якого була переважно засвоєна структура рухів без застосування великої ваги штанги. Установлено, що найбільший кореляційний взаємозв’язок відбувся в окремих елементах техніки, а саме: ривка класичного з антропометричними показниками: «маса тіла» (r=0,612), «довжина тіла» (r=0,688), «окружність стегна» (r=0,852). Серед показників загальної фізичної підготовки: «біг на 30 м» (r=0,812), «стрибок у довжину з місця» (r=0,715), «човниковий біг 3х10 м» (r=0,868). Серед показників функціонального стану серцево-судинної дихальної системи: «частота серцевих скорочень» (r=0,713), «теппінг тестом, рухів•хв» (r=0,640), «концентрація уваги за тестом Бурдона» (r=0,578), «психічна стійкість» (r=0,530). Проведений кореляційний аналіз взаємозв’язку елементів техніки ривка класичного та морфофункціональними показниками, фізичними та психофізіологічними якостями дав змогу враховувати їхні дані під час складання експериментальної програми.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У КВАЛІФІКОВАНИХ БОКСЕРІВ РІЗНИХ ТИПІВ МАНЕР ВЕДЕННЯ ДВОБОЮ

ЮРІЙ ЄВГЕНІЙОВИЧ МАРТИНЮК, ВІКТОР ЮРІЙОВИЧ ДЖИМ — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Мета статті полягає у порівняльному аналізі антропометричних показників у кваліфікованих боксерів різних типів манер ведення двобою задля визначення складників систем у тренувальному процесі. Дослідження проводилося у 2-х ДЮСШ: у ДЮСШ № 9 міста Харкова та у ДЮСШ № 2 міста Полтава. У ньому брали участь 25 кваліфікованих спортсменів, які займаються боксом, віком 17-19 років, різних типів манер ведення поєдинку. Спортсменів розподілено по типах манер ведення поєдинку, а саме: Ігровик; Темповик; Силовик. Для вимірювання довжинних розмірів тіла (довжина тіла стоячи, довжина тіла сидячи, довжина верхньої кінцівки, довжина нижньої кінцівки) використовувався ростомір, для вимірювання окружностей м’язів (окружність плечового м’яза, окружність стегнового м’яза, окружність грудної клітини на вдиху та видиху) використовувався антропометр або сантиметр. Для вимірювання маси тіла використовувалися напільні ваги, які реєструють із точністю до 100 г. Було проаналізовано та виявлено такі антропометричні показники: довжини тіла у групах Ігровика та Силовика становила (t=2,16; p<0,05), у Силовика та Темповика – (t=3,14; p<0,01) відповідно. У групах Ігровика та Темповика результати не мали достовірності (p>0,05). Показник довжини тіла сидячи у групах Ігровика та Силовика становив (t=2,19; p<0,05), у типів Ігровика та Темповика (t=3,33; p<0,01) відповідно. Показник довжини верхньої кінцівки у групах Ігровика та Силовика, Ігровика та Темповика мали (t=2,19; p<0,05 відповідно t=3,39; p<0,01). Показник довжини нижньої кінцівки у групах Ігровика та Темповика, Силовика та Темповика становив (t=2,58; p<0,05 відповідно t=3,46; p<0,001). Аналізуючи показники окружностей плечового м’яза у групах Ігровика та Силовика, мали результат (t=2,71; p<0,05), у типів Силовика та Темповика (t=4,23; p<0,001) відповідно. Різниця показників окружності грудної клітки на видиху та вдиху у кваліфікованих боксерів у групах Ігровика та Силовика мала слабку достовірність, що становила (t=2,25; p<0,05) та відповідно (t=2,56; p<0,05), у групах Силовика та Темповика мала достовірність (t=3,50; p<0,05) та (t=2,16; p<0,05) відповідно. Щодо маси тіла кваліфікованих боксерів лише у групах Силовика та Темповика результати мали середній достовірний показник (t=2,65; p<0,05).

ОЗДОРОВЛЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЯК СКЛАДНИК ПРОЦЕСУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА СНІЖКО — Fri, 23 Feb 2024 00:00:00 +0200

Формування здорової особистості та пропагування здорового способу життя серед студентської молоді – пріоритетний напрям роботи науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти (ЗВО). Останніми роками спостерігаємо процес різкого погіршення здоров’я здобувачів освіти на фоні хронічної втоми, стресів, загострення хронічних хвороб. Необхідність створення здоров’язберігаючого середовища у ЗВО проголошена в сучасних документах про освіту. У «Національній доктрині розвитку фізичної культури» та інших документах акцентовано на необхідності систематичного оздоровлення молоді в ЗВО та впровадженні здоров’язберігаючих технологій навчання. Оздоровлення студентів у ЗВО повинно здійснюватися комплексно, зокрема, під час проведення занять в аудиторіях, у дистанційній формі, під час організації виховних та профілактично-оздоровчих заходів. У статті проаналізовано процес оздоровлення молоді на прикладі відомих ЗВО України. Наукова новизна результатів дослідження полягає в комплексному дослідженні процесу оздоровлення здобувачів освіти в ЗВО на прикладі відомих українських університетів із застосуванням сучасних здоров’язберігаючих технологій. На основі аналізу педагогічно-психологічної та медичної літератури дано визначення: оздоровлення здобувачів вищої освіти в контексті фізичного виховання − це система педагогічного та психічного впливу на здобувачів вищої освіти з метою покращення їхнього фізичного здоров’я та психоемоційного стану; комплекс фізичної та психологічної реабілітації студентів в освітньому процесі ЗВО; формування здорового способу життя здобувачів вищої освіти в процесі занять спортом, залучення до оздоровчих заходів, проведення фізіотерапевтичних процедур, виховних заходів, громадських акцій, що мають на меті фізичне та психічне вдосконалення людини.

МЕТОДОЛОГІЯ ТЬЮТОРИНГУ З ПОЗИЦІЙ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА ДЕМ’ЯНЕНКО — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

У пропонованій статті у контексті когнітивної, соціальної, індивідуальної та гештальтпсихології обґрунтовано вектори соціального, культурно-освітнього і антропологічного розширення тьюторингу як технології індивідуального освітнього супроводу, реалізованої в педагогічній магістратурі. Розкрито психологічне підґрунтя тьюторської технології, упровадженої в контекстно-компетентнісній моделі педагогічної магістратури. Зазначено, що саме тьюторинг, поєднуючи процеси забезпечення індивідуалізації освітнього простору, спираючись на формування усвідомленого запиту особистості до навчання, суб’єктність освітньої діяльності, є тією освітньою технологією, яка найбільш удало інтегрує традиційний (підтримування попереднього рівня культури) та інноваційний (розуміння й механізми пошуку нового) підходи, актуалізує психолого-педагогічні знання, виводить їх на новий рівень осмислення й узагальнення у контексті інтернаціоналізації освіти і формування відкритого освітнього середовища. У цих позиціях вектори соціального, культурно-освітнього і антропологічного розширення тьюторингу схарактеризовано з опертям на постулати когнітивної, соціальної, індивідуальної та гештальтпсихології. Послідовність етапів тьюторської діяльності (діагностико-мотиваційний, проєктний, реалізаційний, аналітичний) прокоментовано з урахуванням психологічних теорій атрибуції, лідерства, психогенних потреб, циклічності й стилів навчання. Методику тьюторингу («такти тьюторської дії»), зміст і послідовність етапів тьюторської діяльності (діагностико-мотиваційний, проєктний, реалізаційний, аналітичний) розкрито з урахуванням психологічних теорій атрибуції, лідерства, психогенних потреб, циклічності й стилів навчання.

МАЛЮВАННЯ ФОРМ ЯК ОДИН ІЗ ЧИННИКІВ ЦІЛІСНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ У ВАЛЬДОРФСЬКІЙ ШКОЛІ

ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА ІОНОВА, СВІТЛАНА ЄВГЕНІВНА ЛУПАРЕНКО — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

Актуальність дослідження зумовлена потребою аналізу гуманістичного вальдорфського досвіду та недостатністю висвітлення в українських наукових джерелах питань застосування малювання форм як спеціального предмета вальдорфської школи. Мета дослідження – розкрити особливості викладання малювання форм як спеціального предмета вальдорфської школи. Завдання: висвітлити мету, завдання та основні напрями викладання малювання форм; схарактеризувати специфіку навчання малюванню форм школярів різних ступенів вальдорфської освіти. Використано комплекс загальнонаукових методів (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, класифікація наукових джерел), що уможливило висвітлення ступеню наукового розроблення проблеми, надало можливість дослідити специфіку викладання малювання форм як предмету вальдорфської школи. З’ясовано провідну мету малювання форм (пробудження в дитині почуття «чистої безпредметної» форми як специфічного художнього досвіду) та спектр завдань викладання малювання форм, що зумовлюється його спрямованістю на цілісний розвиток особистості (розвиток розумової та емоційно-вольової сфер, набуття творчих сил, різноманітних умінь і якостей: уяви, гнучкості мислення, естетичного смаку і художніх здібностей, просторової свідомості, здатності концентруватися та володіти собою). Наголошено на гігієнічно-терапевтичному впливі малювання форм як засобу подолання вікових та індивідуальних проблем дітей, згладжування однобічності й домінантності розвитку дитини. Висвітлено основні напрями малювання форм, а саме: підготовка дітей до письма й читання, написання букв і цифр (малювання форм передує заняттям письмом і тісно пов’язане з уроками рідної мови та математики в початкових класах); початкове введення в геометрію (у 5-му класі малювання форм переходить у геометрію «від руки», із 6-го класу – стає точним геометричним кресленням); уведення в образотворче мистецтво та художню діяльність. Схарактеризовано зміст навчання малюванню форм, що чітко відповідає віковим особливостям школярів і тісно пов’язаний з іншими дисциплінами (рідна мова, математика, історія, географія, фізика тощо). Відзначено досить широкий спектр занять малюванням у вальдорфських школах – від малювання найпростіших геометричних, переплетених, рослинних та тваринних форм до створення чудових «чорно-білих» портретів, складних геометричних побудов, красивих витончених креслень, виготовлення географічних карт, плакатів і ліногравюр тощо. Констатовано педагогічну доцільність вивчення, творчого осмислення та використання досвіду вальдорфської школи для розв’язання актуальних проблем сучасної національної школи, зокрема цілісного розвитку особистості, усунення вікових та індивідуальних проблем дитини, формування її здатності до концентрації й самовладання.

ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ РЯБЕНКО — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

З огляду на вкрай складну ситуацію, в якій опиналася Україна внаслідок збройної агресії, велика кількість учасників освітнього процесу опинилася в нестандартних умовах. Статтю присвячено діяльності державних органів та органів управління закладом освіти та інших осіб, які визначають та реалізують освітню політику в Україні, зокрема в закладах вищої освіти, в особливий період воєнного стану. Мета статті – аналіз змісту освітньої політики щодо психолого-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу в закладах вищої освіти під час воєнного стану. Під час дослідження використано теоретичні й емпіричні методи дослідження, а саме теоретичний аналіз і узагальнення психолого-педагогічної практики щодо уточнення сутності базових понять дослідження; емпіричні та експериментальні: анкетування – для дослідження стану психолого-педагогічного супроводу в освітньому процесі закладу вищої освіти; моделювання – для розробки і представлення рекомендацій щодо успішної організації психолого-педагогічного супроводу в освітньому процесі закладу вищої освіти. Зокрема, надано визначення воєнного стану як особливого правового режиму, що вводиться в країні у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України тощо. Зроблено аналіз останніх досліджень вітчизняних вчених щодо вивчення питань освітньої політики, психолого-педагогічного супроводу, в тому числі в період воєнного стану. Наголошено на основних завданнях закладу вищої освіти відповідно до чинного законодавства. Визначенні види учасників освітнього процесу в закладі вищої освіти. Проаналізовано визначення категорій «супровід», види супроводів у вітчизняній науковій літературі. Науковою новизною є визначення поняття «психолого-педагогічний супровід учасників освітнього процесу закладів вищої освіти в умовах воєнного стану» як комплексної системи заходів, спрямованих на створення сприятливих психолого-педагогічних умов учасників освітнього процесу в особливому правовому режимі воєнного стану. Автором надано поняття освітньої політики психолого-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу закладу вищої освіти під час воєнного стану, що трактується як діяльність органів державної влади, органів управління та інших суб’єктів, що спрямована на створення сприятливих психолого-педагогічних умов учасників освітнього процесу в особливому правовому режимі воєнного стану. Автором вперше визначені основні суб’єкти забезпечення (гарантування) освітньої політики психолого-педагогічного супроводу та надано загальну характеристику деяких із них: Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, Освітнього омбудсмена, Національної академії наук України, галузевих академій наук України, органів місцевого самоврядування, керівництва закладом вищої освіти (ректор, президент, проректор, декан, директор, завідувачі кафедр та інші), Вченої Ради, органів громадського самоврядування, студентського самоврядування, науково-педагогічних працівників (куратори, тьютори), психологічної служби закладу вищої освіти. Автор вважає, що суб’єкти забезпечення психолого- педагогічного супроводу здатні і повинні вчасно реагувати на виклики сьогодення. Є потреба в подальших дослідженнях детальніше проаналізувати діяльність кожного конкретного суб’єкта забезпечення політи- ки психолого-педагогічного супроводу у воєнний час та вивчити основні причини низького рівня її реалізації.

СУЧАСНІ СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА ТАМОЖСЬКА, СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ КУЛІШ — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено основні особливості й тенденції педагогічної освіти в європейських країнах та Сполучених Штатах Америки в контексті безперервної освіти, метою якої є забезпечення постійного са- морозвитку, самоосвіти та самовдосконалення особистості впродовж життя. Виявлена тісна кореляція між педагогічними освітніми тенденціями й змінами в системі освіти країн. Проаналізовано наукові дже- рела й зафіксовано такі тенденції педагогічної освіти: 1) переважний акцент на професійному розвитку, формуванні спеціальних професійних навичок; 2) запровадження в освітніх закладах експериментальних програм, спрямованих на розвиток у викладачів різних компетенцій (реляційних, дослідницьких, соціокуль- турних, лідерських), які ґрунтуються на активному навчанні, інтегруються в соціокультурний простір за- кладу освіти; 3) зосередженість державної політики на освіті, заснованій на дослідницькій діяльності; 4) використання й упровадження концепції професійного розвитку викладачів для дизайну програм / реалі- зації цього педагогічного феномена в освітній галузі; 5) налагодження ефективної співпраці між універси- тетами та загальноосвітніми школами / дошкільними закладами; 6) запровадження ініціатив уряду для покращення статусу вчительської професії, збільшення програм педагогічної освіти. Визначено особливос- ті програм професійного розвитку викладачів, як-от: 1) ґрунтуються на двох теоріях (змін / навчання); 2) ураховують такі педагогічні аспекти, як результативність навчання, управління конфліктними ситуаціями; 3) перенесення акценту педагогічної освіти з пріоритету отримати готові знання на їх активне здобуття / засвоєння, розкриття фундаментального пізнавального потенціалу. Звернено увагу на спільне / відмінне в європейській та українській системах освіти дорослих. Система педагогічної освіти знаходиться в процесі постійної трансформації, що вимагає теоретичної / методологічної / практичної адаптації, яка забезпечується відповідним інструментарієм. Основні тенденції розвитку педагогічної освіти реалізуються в процесі вдосконалення / організації професійної підготовки педагогічних кадрів.

БЕЗПЕЧНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ В ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА ВІКТОРЧУК — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

У роботі розглянуто умови формування безпечного освітнього середовища закладів дошкільної освіти. Охарактеризовано основні види загроз та ризиків безпеки освітнього середовища закладів дошкільної освіти. Визначено основні компоненти безпечного освітнього середовища, яке включає формування безпечних умов перебування дітей в освітній установі, професійній діяльності співробітників закладу. Розглянуто організацію безпеки в освітній установі, що надає можливість заздалегідь виключити або зменшити ризик можливих несприятливих подій в процесі навчання. Девізом роботи стало: передбачити, навчити, уберегти. У роботі розглянуто процес формування комплексного підходу до вирішення завдань безпеки освітнього простору дошкільних освітніх закладів. Визначено, що до безпеки освітнього середовища входять наступні компоненти: фізична, психологічна та соціальна безпека. Розглянуто практичні приклади формування безпечного освітнього середовища дитячих садків. Проведено опитування педагогів-вихователів щодо їх участі у формуванні безпеки освітнього середовища. На основі дослідження сформовано умови безпечного освітнього середовища дитячого садку. Встановлено, що модель безпечного освітнього простору закладу дошкільної освіти (ЗДО) інтегрує всі елементи системи безпеки та сприяє більш ефективному розв'язанню проблеми безпеки. В умовах воєнного стану зростає роль такого компоненту безпечного освітнього середовища як фізична безпека. До традиційних елементів фізичної безпеки додається необхідність забезпечення дитячих садків укриттями, засобами інформування про повітряну тривогу тощо.

ВІД ІГРАШОК ДО ТЕХНОЛОГІЙ: STREAM-ОСВІТА ЯК ФУНДАМЕНТ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

ЮЛІЯ ЮРІЇВНА ГЕРАСИМЕНКО — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено аналізу впливу цифрових технологій на розвиток дошкільної освіти в Україні, зосереджуючись на ролі та значенні концепції STREAM-освіти в освітньому процесі сучасних закладів дошкільної освіти. Актуальність дослідження зумовлена потребою у формуванні різнобічної, творчої особистості, здатної адаптуватися до змінюваних умов життя, виявляти гнучкість і готовність змінюватися відповідно до вимог сьогодення. Мета статті – дослідження, аналіз впливу та значення цифрових технологій у контексті STREAM- освіти для дошкільної освіти. Використано комплекс загальнонаукових методів (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, класифікація наукових джерел), що уможливило висвітлення ступеню наукового розроблення проблеми, надало можливість дослідити специфіку впровадження STREAM-освіти в закладах дошкільної освіти України та значення цифрових технологій у цьому процесі. У роботі зроблено акцент на визначенні ефективних методів інтеграції STREAM-освіти в навчання дітей дошкільного віку відповідно до їхніх вікових особливостей, а також на дослідженні переваг цифрових технологій, таких як інтерактивні додатки Khan Academy Kids та ScratchJr. Ці додатки демонструють, як цифрові ресурси можуть збагатити навчальний процес, забезпечуючи дітям доступ до інтерактивного та захоплюючого контенту, що сприяє розвитку їхнього наочно-образного мислення та практичних навичок, дає змогу дітям не лише отримувати базові знання, а й розвивати важливі навички ХХІ ст. (критичне мислення, креативність та здатність до співпраці). Застосовуючи інтегрований аналітичний методологічний підхід, базуючись на всебічному аналізі та порівнянні нормативних документів, актуальних наукових публікацій та передових досліджень у даній сфері, проаналізовано трансформацію освітніх підходів від STEM до STEAM і далі – до STREAM, указуючи на їх важливість у всебічному розвитку дітей, включаючи розвиток творчого потенціалу, міжособистісних та вербальних комунікаційних навичок. Виявлено відмінності між поняттями STEM, STEAM і STREAM. Установлено, що використання інтерактивних додатків сприяє розвитку зацікавленості дітей у навчанні, стимулюючи їхню активну участь та взаємодію в освітньому процесі, даючи дітям змогу не лише отримувати базові знання, а й активно досліджувати світ, ставлячи запитання та шукаючи відповіді. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні ефективності інтеграції цифрових технологій у дошкільну освіту в контексті STREAM-освіти. Дослідження вказує на переваги такого підходу у формуванні комплексних навичок у дітей, включаючи наукове мислення, технічні знання, мовну грамотність, творчість та комунікативні здібності. Це відкриває нові перспективи для розвитку дошкільної освіти, роблячи акцент на важливості раннього впровадження цифрових технологій у навчальний процес. Отже, цифрові технології є фундаментальним елементом сучасної дошкільної освіти, що відкриває нові горизонти не лише для розвитку потенціалу кожної дитини, а й для розвитку системи освіти у цілому.

ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

ТЕТЯНА ІВАНІВНА МОЛНАР — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

У сучасних умовах модернізації системи освіти значно зростають вимоги до особистості вчителя та його іміджу. Імідж має важливе значення як у професійних, так і в особистісних стосунках. Він надає можливість бути прийнятим і зрозумілим для інших, сприяє налагодженню продуктивних особистісно- розвивальних стосунків зі здобувачами початкової освіти. З’ясовано, що в загальному розумінні імідж тлумачиться як зафіксований у масовій свідомості стереотипний та емоційно забарвлений образ когось або чогось. Професійний імідж вчителя – думка, що формується про педагога як про фахівця своєї галузі, професіонала. Будучи характерним для будь-якої професії, він включає в себе зовнішні та внутрішні індивідуальні, особистісні й професійні якості, що засвідчують готовність та здатність до суб’єкт-суб’єктного спілкування. Окреслено шляхи формування позитивного іміджу вчителя початкових класів, як от: усвідомлення необхідності покращення позитивного професійного іміджу; активна робота над формуванням власного іміджу та розвитком власної особистості; знання й розуміння вимог до особистісних якостей вчителя та його професійної діяльності; оволодіння системою науково-теоретичних та практичних знань про сутність і значущість професійного іміджу; виявлення початкового рівня якостей, що складають основу позитивного іміджу вчителя початкових класів; оволодіння прийомами самопізнання, навичками проєктування індивідуального іміджу; дотримання принципу систематичності під час формування професійного іміджу. Зроблено висновок, що створення іміджу педагога – це складний і тривалий процес, результативність якого залежить від різноманітних чинників, таких як обставини, умови, технології, специфіка формування тощо.

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ: ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ЗМІСТ

ДАР’Я ІГОРІВНА ПРОСЯНА, ОЛЕНА СТАНІСЛАВІВНА ПШЕНИЧНА — Thu, 22 Feb 2024 00:00:00 +0200

У сучасному освітньому контексті поняття «інформаційно-аналітична компетентність майбутніх бакалаврів початкової школи» набуває особливої ваги, виходячи з ролі вчителя як провідника у світі інформації та знань. Ця компетентність охоплює здатність вчителя не лише збирати та обробляти інформацію, але й критично аналізувати, оцінювати та інтерпретувати її у контексті навчального процесу. Важливість цієї компетентності полягає у формуванні у вчителів здатності розуміти та використовувати інформаційні ресурси в різноманітних форматах, від традиційних друкованих матеріалів до цифрових медіа. Це включає вміння вчителя ефективно орієнтуватися у широкому спектрі інформаційних джерел, відбирати релевантну інформацію та використовувати її для створення змістовного та збалансованого навчального середовища. Окрім того, інформаційно-аналітична компетентність уключає в себе здатність вчителя початкових класів до самоосвіти та неперервного професійного розвитку, що є критично важливим у світі, де інформаційні технології та педагогічні методики розвиваються з неймовірною швидкістю. Підготовка вчителів початкової школи, які володіють високим рівнем інформаційно-аналітичної компетентності, є не тільки необхідністю, але й стратегічною метою сучасної освітньої системи. Це вимагає від освітніх інституцій не лише інтеграції відповідних курсів та тренінгів у навчальні програми, але й розробки ефективних методів навчання, які б сприяли розвитку цієї компетентності. Сюди входить акцент на розвитку критичного мислення, аналітичних навичок, роботи з даними та інформацією, а також вміння використовувати цифрові технології для підвищення ефективності навчального процесу. Водночас важливим є розуміння того, що інформаційно-аналітична компетентність не обмежується лише знаннями та навичками, а включає в себе формування певного менталітету, який спрямований на постійне вдосконалення, критичне осмислення інформації та гнучке реагування на зміни в сучасному освітньому та соціальному середовищі.