Науковий вісник Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Серія: Педагогічні науки

ІННОВАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ПЕРІОД ОСВІТНІХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Марина Миколаївна Волікова — 2026-05-29

У процесі дослідження авторами проаналізовано теоретико-методологічні засади використання інноваційно-педагогічних підходів у формуванні та розвитку професійних компетентностей здобувачів вищої освіти в умовах освітніх трансформацій. Зазначено, що у сучасних умовах цифровізації, глобалізації та динамічних змін ринку праці постає необхідність удосконалення підходів до професійної підготовки здобувачів вищої освіти. Мета статті – теоретично обґрунтувати та проаналізувати особливості використання інноваційно-педагогічних підходів у формуванні професійних компетентностей здобувачів вищої освіти, зокрема в умовах діяльності Державного університету економіки і технологій. Методи дослідження, які використані є компетентнісний, системний та інформаційний; авторами застосовано аналіз і синтез наукових джерел, узагальнення педагогічного досвіду.
Встановлено, що впровадження інноваційно-педагогічних підходів, зокрема проєктного навчання, кейс-методів, цифрових технологій, сприяє формуванню ключових і професійних компетентностей здобувачів. Обґрунтовано, що поєднання теоретичної та практичної підготовки, використання цифрових освітніх ресурсів і студентоцентрованих методів навчання забезпечує підвищення якості освітнього процесу та рівня підготовки майбутніх фахівців. Наукова новизна результатів дослідження полягає у систематизації інноваційно-педагогічних підходів до формування професійних компетентностей здобувачів вищої освіти та уточненні їх ролі в умовах цифрової трансформації освітнього простору, а також у визначенні ефективних механізмів їх реалізації на рівні закладу вищої освіти.
Доведено, що інноваційно-педагогічні підходи є необхідною умовою модернізації освітнього процесу та формування конкурентоспроможного фахівця. Їх впровадження забезпечує розвиток професійної мобільності, критичного мислення та здатності до безперервного навчання, що відповідає сучасним вимогам ринку праці та суспільства.

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ КРАЇНИ

Вікторія Сергіївна Володавчик — 2026-05-29

Повномасштабна війна в Україні спричинила значні втрати людського капіталу, що проявляється у вимушеній міграції населення, руйнуванні освітньої інфраструктури та порушенні безперервності освітнього процесу. У цих умовах особливої актуальності набуває питання підвищення якості освіти як стратегічного чинника збереження та відновлення людського потенціалу держави.
Метою статті є дослідження ролі підвищення якості освіти як ключового чинника відновлення та збереження людського капіталу України в умовах воєнного стану та повоєнної відбудови країни.
У дослідженні використано методи аналізу та узагальнення наукових джерел, порівняльного аналізу міжнародних і національних підходів до визначення якості освіти, а також аналіз сучасних досліджень у сфері освітньої політики та людського капіталу. Джерельну базу становлять праці українських і зарубіжних науковців, аналітичні матеріали міжнародних організацій та нормативно-правові документи у сфері освіти.
Встановлено, що якість освіти є інтегральною характеристикою освітньої системи, яка охоплює результати навчання, організацію освітнього процесу, ресурсне забезпечення та відповідність освіти потребам суспільства. Обґрунтовано, що підвищення якості освіти сприяє формуванню компетентностей, необхідних для економічного розвитку, інноваційної діяльності та соціальної інтеграції. Визначено основні виклики для освітньої системи України в умовах війни, зокрема руйнування освітньої інфраструктури, міграційні процеси та нерівний доступ до освітніх ресурсів.
Наукова новизна полягає в обґрунтуванні підвищення якості освіти як системного чинника збереження та відновлення людського капіталу України в умовах воєнного стану та післявоєнної реконструкції держави.
Підвищення якості освіти є важливим елементом стратегії відновлення людського капіталу та соціально-економічного розвитку країни. Пріоритетними напрямами є цифровізація освіти, модернізація освітньої інфраструктури, розвиток компетентнісного підходу, підтримка педагогічних кадрів та розширення міжнародної співпраці.

ІНТЕРАКТИВНО-ДИСКУРСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ТЕКСТОТВІРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ

Тетяна Олексіївна Дороніна — 2026-05-29

У статті розглядається проблема формування текстотвірної компетентності майбутніх викладачів іноземної мови в умовах трансформації сучасної філологічної освіти. Обґрунтовано актуальність переходу від репродуктивних моделей навчання до формування інтегративних компетентностей, зокрема текстотвірної, що забезпечує здатність до свідомого, комунікативно доцільного конструювання текстів у професійному контексті. Підкреслено, що орієнтація освітнього процесу на текст як базову дидактичну одиницю сприяє інтеграції мовних знань, мовленнєвих умінь і соціокультурного досвіду, а також переходу до продуктивної іншомовної діяльності.
Подано огляд наукових досліджень із проблеми текстотвірної компетентності, її місця у структурі професійної підготовки філологів та зв’язку з текстоцентричним підходом. З’ясовано, що сучасні наукові розвідки акцентують увагу на необхідності поєднання традиційних лінгводидактичних підходів із новими технологічними можливостями.
У роботі розкрито сутність інтерактивно-дискурсивних технологій як ефективного методичного інструментарію формування текстотвірної компетентності. Обґрунтовано їх потенціал у забезпеченні активізації навчально-пізнавальної діяльності, розвитку рефлексивності та залучення здобувачів освіти до реальних комунікативних практик. Представлено модель формування текстотвірної компетентності, що охоплює цільовий, змістовий, процесуальний і результативний компоненти, а також характеризується поетапною реалізацією: від аналітичного осмислення тексту до самостійного текстотворення. Запропоновано вибірковий освітній компонент «Інтерактивно-дискурсивні технології у формуванні текстотвірної компетентності», спрямований на підвищення якості професійної підготовки майбутніх викладачів іноземної мови.
Результати дослідження засвідчують, що інтеграція інтерактивних і дискурсивних технологій у процес професійної підготовки забезпечує цілісність формування текстотвірної компетентності, сприяє розвитку продуктивного мовлення та відповідає сучасним освітнім тенденціям.

ТЕСТИ ЯК ІНСТРУМЕНТ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ФІЗИЧНОГО ЦИКЛУ

Лівіа Василівна Mесарош — 2026-05-29

У статті розглянуто можливості використання тестових завдань як одного із сучасних засобів ефективного контролю результатів навчальної діяльності студентів у процесі вдосконалення освітнього процесу у закладах вищої освіти. Мета статті – обґрунтувати теоретичні засади ефективності тестування та продемонструвати приклади тестових завдань під час контролю якості засвоєння знань студентів з навчальних дисциплін фізичного циклу. У межах дослідження розглядаються такі освітні компоненти, як «Фізика та астрономія», «Загальна фізика» та «Біофізика», які забезпечують формування базових і професійно орієнтованих знань студентів. Для досягнення поставленої мети використано теоретичні методи: аналіз, психолого-педагогічної, методичної літератури з досліджуваної проблеми, робочих програм з дисциплін та емпіричні: спостереження за навчальним процесом студентів, аналіз їхніх досягнень, бесіди із студентами та викладачами, вивчення передового досвіду викладачів. Показано, що тестовий контроль у різних формах дає змогу виявити рівень засвоєння матеріалу за програмою навчання та опанування студентами відповідних практичних вмінь та навичок і з’ясувати недоліки й складнощі процесу навчання. Визначено, що використання різних видів тестування під час вивчення дисциплін фізичного циклу, дає можливість викладачу своєчасно з’ясувати ступінь розуміння та засвоєння навчального матеріалу студентами, означити дієвість застосованих методів навчання й, за необхідності, скоригувати їх. Окреслено основні принципи розроблення тестових завдань для дисциплін природничого циклу з урахуванням їх специфіки, проаналізовано переваги та недоліки різних видів тестового контролю, а також представлено конкретні приклади. Підкреслено, що найбільш ефективними тести будуть у поєднанні з іншими видами контролю.

ТЬЮТОРСТВО У ВИЩІЙ ОСВІТІ ЄВРОПИ: ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЛІ ВИКЛАДАЧА ТА ОРІЄНТИРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Тетяна Володимирівна Мотуз — 2026-05-29

Статтю присвячено теоретичному осмисленню трансформації ролі викладача як тьютора у системі вищої освіти Європи в контексті студентоцентрованої парадигми, цифровізації освітнього процесу та змін нормативно-ціннісних орієнтирів Європейського простору вищої освіти. Метою дослідження є узагальнення генези тьюторства, аналіз сучасних моделей його реалізації в європейських університетах і визначення перспектив розвитку тьюторської діяльності як складової забезпечення якості вищої освіти. У статті застосовано методи теоретичного аналізу, порівняння, узагальнення та систематизації наукових джерел, нормативних документів ЄПВО і результатів сучасних емпіричних досліджень. Показано, що еволюція тьюторства від середньовічного наставництва до інституційно закріпленої системи педагогічного супроводу відображає закономірні зміни університетської культури та професійної ідентичності викладача. Обґрунтовано, що в сучасній європейській вищій школі тьюторство виходить за межі суто академічної допомоги й постає як комплексна система підтримки, що поєднує академічно-професійний та особистісно-соціальний виміри. Акцентовано увагу на розширенні психосоціальної складової тьюторської діяльності та багатовимірності ролей тьютора в підтримці освітнього поступу і благополуччя здобувачів вищої освіти. Особливу увагу приділено компетентнісному виміру діяльності викладача-тьютора в умовах цифрової трансформації. Визначено ключові професійні компетентності, необхідні для ефективного тьюторського супроводу у віртуальних і змішаних освітніх середовищах, а також окреслено спеціалізовані цифрові та міжкультурні компетентності. Проаналізовано основні інституційні, організаційні та професійні виклики впровадження тьюторства в європейських країнах і визначено перспективи адаптації кращих європейських практик у системі вищої освіти України в умовах євроінтеграції.

ІНТЕГРАЦІЯ ПЛАТФОРМИ MOODLE У ЦИФРОВЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ УНІВЕРСИТЕТІВ

Олексій Петрович Орлов — 2026-05-29

У статті аналізується процес цифрової трансформації в освіті, інтегрований з модульною системою навчання та управління – Moodle. Метою дослідження є аналіз наукових оцінок цифрової платформи, зокрема її освітньої функціональності, наближеної до потреб сучасної університетської освіти. Методами дослідження слугують системний і порівняльний аналіз сучасних вітчизняних та зарубіжних наукових публікацій, узагальнення міжнародного досвіду в оцінках переваг та недоліків упровадження цифрових технологій в освіті.
Системний підхід дав основу для розкриття тенденцій формування нового освітнього середовища, визначивши умови цифрової трансформації, зокрема модульної платформи Moodle, технологічний потенціал якої використовується не повною мірою. У результатах наголошено на перевагах та недоліках цифрової платформи навчання та управління. До переваг належить надійність та доступність системи, спрощення роботи з інформацією, економія ресурсів і часу. Водночас цифрова трансформація освіти потребує спеціальної підготовки та обізнаності з інформаційними, комунікативними, оціночними ресурсами платформи Moodle, а також нових підходів до підготовки викладачів. Недоліки полягають у недостатньому використанні електронно-цифрових ресурсів, що потребує формування відповідних цифрових компетентностей, здатності критично оцінювати результати навчальної діяльності.
У висновках зазначено, що використання цифрової платформи навчання та управління Moodle є оптимальним варіантом цифрової трансформації університетів, оскільки інтегрує технологічні інновації з потребами освітнього процесу, створюючи єдину систему підготовки нової генерації викладачів і студентів. Перспективним напрямом є створення функціональної моделі екоосвіти, де цифрові технології управління та навчання поєднуються з формуванням цифрової грамотності, суспільними інституціями, працевлаштуванням студентів тощо.

ПЕДАГОГІЧНЕ ЛІДЕРСТВО: КОГНІТИВНІ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Ірина Володимирівна Таможська — 2026-05-29

У статті висвітлено питання, пов’язані з теоретичними основами педагогічного лідерства: 1) понятійний апарат дослідження («педагогіка лідерства», «формальний лідер», «неформальний лідер», «розподілене лідерство», «трансформаційне лідерство», «резонансне лідерство», «емоційний інтелект лідера», «емоційно свідомий лідер»); 2) виміри педагогічного лідерства в межах закладу освіти (харизматичний, емоційний, антиципативний, партиципативний, культурний, формувальний, адміністративний); 3) особливості реалізації педагогічного лідерства у вищій освіті на різних рівнях; 4) ознаки резонансного лідерства; 5) прояви дисонансу в освітній галузі. Представлено модель «однієї межі», що розглядається як інструмент розвитку самосвідомості лідера та усвідомлення меж власної професійної відповідальності. Запропоновано завдання («Ключові дефініції», «Мій антикризовий план», «Карта лідерської компетентності», «Управлінські рішення та їх наслідки», «Тезарус особистих і професійних якостей лідера») для організації самостійної роботи здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти (спеціальність А1 «Освітні науки») із навчальної дисципліни «Педагогіка лідерства», які, як свідчить практика їх застосування, є результативними. Завдання спрямовані на формування вмінь аналізувати ключові поняття педагогіки лідерства, здійснювати етичне оцінювання управлінських рішень, розробляти персональну стратегію управління стресом, проводити самооцінку рівня лідерської компетентності та систематизувати основні характеристики ефективного лідера. Результати дослідження доводять, що когнітивні та морально-етичні засади педагогічного лідерства визначають ціннісні орієнтири, професійні установки та особливості лідерської поведінки педагога в освітньому середовищі. Дослідження підтверджує, що педагогічний / науково-педагогічний працівник-лідер є суб’єктом адаптивної освітньої системи. Одним із принципів професійної діяльності лідера є відповідальність за власний досвід та досягнуті результати.

УРОКИ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЧИТАЦЬКОЇ САМОСТІЙНОСТІ УЧНІВ 4-Х КЛАСІВ

Оксана Вікторівна Швець — 2026-05-29

У статті з’ясовано, що в контексті реформування загальної середньої освіти, впровадження оновленого Державного стандарту початкової освіти (2025) та Типових освітніх програм (2026), особливої актуальності набуває проблема трансформації уроків літературного читання. Описано, що сучасний освітній простір вимагає переходу від репродуктивних методів навчання до формування автономної особистості читача, здатного до критичного сприйняття інформації та самостійної взаємодії з текстом у мультимодальному середовищі. Автором теоретично обґрунтувано та охарактеризовано особливості уроків літературного читання як ефективного засобу розвитку читацької самостійності учнів 4-х класів в умовах цифровізації та оновлення нормативної бази Нової української школи.
Розглянуто читацьку самостійність як здатність учня самостійно обирати книгу та повноцінно сприймати її зміст без зовнішньої допомоги; оскільки вона формує стійкий інтерес до читання, сприяє емоційному зануренню в текст та визначає ставлення до літератури. Доведено, що читацька самостійність четвертокласників формується через інтеграцію активних стратегій смислового читання (INSERT, «Ромашка Блума») та інструментів гейміфікації. Визначено роль цифрових технологій (створення буктрейлерів у Canva, використання платформи Padlet, QR-квестів) як засобів візуалізації та підвищення мотивації молодших школярів. Встановлено, що пріоритетним на уроках у 4-му класі є зміщення акцентів з техніки читання на рефлексію, емпатію та розвиток власного «кола читання» учня та читацької самостійності. Синхронізовано класичні етапи формування читацької самостійності учнів згідно оновлених програм; запропоновано поєднання традиційної роботи з дитячою книгою та сучасних медіатекстів як єдиного простору для розвитку читацької культури «цифрового покоління».

БАТЛ-ДИСКУСІЯ ЯК ІНТЕРАКТИВНА ТЕХНОЛОГІЯ ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНШОМОВНИХ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

Інна Євгеніївна Клак — 2026-05-29

Постановка проблеми. Ефективність формування іншомовних комунікативних навичок майбутніх вчителів іноземної мови значною мірою залежить від спрямованості та організації форм і методів освтнього процесу, серед яких пріоритетними є комунікативні та інтерактивні методи навчання, зокрема батл-дискусії, з акцентом на демократичному стилі навчальної взаємодії. Доцільність використання зазначеної інтерактивної технології для підвищення якості професійної підготовки майбутніх вчителів іноземної мови та розвитку в них іншомовних комунікативних навичок у процесі студентоцентрованого навчання зумовлюється її відповідністю цілям навчання та змісту навчального матеріалу, необхідністю у підвищенні навчальної мотивації, активізації пізнавальної діяльності та формуванні ключових компетентностей здобувачів вищої освіти, зокрема майбутніх учителів іноземної мови.
Метою дослідження є характеристика та експериментальна перевірка інтерактивної форми навчання іноземної мови, а саме батл-дискусії, як ефективного інструменту підвищення рівня комунікативної компетентності майбутніх учителів іноземної мови у вищих навчальних закладах.
Методи. Для досягнення поставленої мети в роботі використано комплекс сучасних загальнонаукових та спеціальних методів: аналіз, синтез, узагальнення науково-педагогічної та методичної літератури, моделювання навчального процесу, а також опитування та аналіз результатів навчальної діяльності здобувачів освіти, експериментальне тестування розроблених стратегій, опитування учасників навчального процесу.
Наукова новизна. В результаті дослідження було встановлено, що батл-дискусія є ефективною інтерактивною моделлю навчання іноземної мови, яка передбачає створення бадьорої, позитивної атмосфери педагогічної взаємодії учасників освітнього процесу, розвиток в майбутніх учителів іноземної мови самостійності, креативності, комунікабельності, гнучкості, уміння працювати в команді, мотивації до саморозвитку та інших необхідних для професійного удосконалення навичок. Базуючись на демократичному стилі педагогічної взаємодії, батл-дискусія спрямована на оригінальний пошук оптимальних рішень, сприяє розвитку критичного та логічного мислення, ініціативності, винахідливості та інноваційності майбутніх вчителів іноземної мови, які вчаться висловлювати власні думки та толерантно ставитися до критики опонентів, що сприяє вдосконаленню їхніх іншомовних комунікативних навичок та є пріоритетним у майбутній професійній діяльності.
Перспективи подальших розвідок. Запропонована інтерактивна технологія, що отримала назву батл-дискусія, була розроблена з метою покращення процесу формування іншомовних комунікативних навичок у здобувачів освіти вищих педагогічних навчальних закладів. У статті розглядається поняття інтерактивних технологій, їх місце і значення в системі освіти вищих навчальних закладів. Подальші дослідження повинні бути зосереджені на пошуку ще більш перспективних методів і технік інтерактивного навчання іноземних мов, які були б однаково ефективними як в онлайн-, так і в офлайн-форматі навчання та сприяли б підвищенню рівня іншомовних комунікативних навичок у майбутніх вчителів іноземної мови.

НАСТУПНІСТЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН: ПРОФЕСІОГРАФІЧНИЙ ПІДХІД

Олена Василівна Анічкіна — 2026-05-29

У статті розглянуто проблему формування професійної компетентності викладачів природничих дисциплін у системі ступеневої освіти. Проаналізовано сучасні виклики вищої освіти, обумовлені розвитком науки, технологій і глобалізацією знань та визначено актуальність підготовки фахівців, здатних організовувати освітній процес, впроваджувати інноваційні методики та адаптувати професійний досвід до потреб здобувачів. Проаналізовано міжнародний та український досвід підготовки викладачів природничих дисциплін, зокрема специфіку педагогічної підготовки здобувачів непедагогічних спеціальностей. Проаналізовано сучасний стан педагогічної підготовки в освітніх програмах «Хімія» другого та третього рівнів вищої освіти виявлено дисбаланс між науковою та викладацькою компетентністю, а також відсутність уніфікованих підходів до формування педагогічної складової, що обмежує готовність молодих фахівців до ефективної викладацької діяльності. Проведено професіографічний аналіз трудових функцій, компетентностей та професійних ролей викладачів природничих дисциплін, що дозволив визначити зони перетину та розриву між реальними компетентностями фахівців і очікуваннями закладів вищої освіти. Обґрунтовано етапність формування професійної компетентності: бакалаврський рівень забезпечує засвоєння предметного ядра та ознайомлення з основами освітнього процесу; магістерський – розширює предметні знання, формує педагогічне ядро та забезпечує інтеграцію предметної й педагогічної підготовки; освітньо-науковий рівень завершує професійне становлення науково-педагогічного працівника. Показано, що магістерський рівень виступає критичною платформою для започаткування педагогічної підготовки що забезпечує формування викладача-трансформатора, здатного ефективно реалізовувати освітній процес, підвищувати якість викладання та конкурентоспроможність випускників.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МИСТЕЦТВА ЗАСОБАМИ МАЛЯРСТВА НА СКЛІ ХУДОЖНИКІВ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

Тетяна Анатоліївна Балбус — 2026-05-29

У статті актуалізовано регіональний аспект національного виховання особистості майбутнього вчителя-магістра мистецтва, здатної розбудовувати українську державність засобами українського мистецтва. Звернена увага на необхідність осмислення регіональних культурно-мистецьких здобутків, яке веде до усвідомлення власної культурної належності та відтворення широкої панорами національної культури як частки світової духовної спадщини. Авторка зауважує, що особливо актуально ця проблема звучить щодо регіонального аспекту мистецтва у роботі із здобувачами другого (магістерського) рівня вищої освіти. З’ясовано, що науково-дослідна робота мистецтв підпорядковувалася прогнозованому результату майбутнього вчителя-магістра, який повинен володіти належним рівнем професійної компетентності, який необхідний для вирішення складних освітніх завдань і проблем під час мистецько-педагогічної діяльності у закладах загальної середньої та позашкільної освіти. Здійснено логіко-системний аналіз ОПП, робочих програм підготовки майбутніх вчителів мистецтва, музичного мистецтва, засобами ІНДЗ визначено провідні імперативи формування професійної компетентностей у майбутніх фахівців засобами малярства на склі художників Західної України.
За результатами проведення системи ІНДЗ з елементами мікродослідження з’ясовано, що в процесі інтегрованого вивчення мистецьких дисциплін («Мистецьке краєзнавство», «Методика навчання мистецтва у закладах загальної середньої освіти», «Художні стилі та напрями у мистецтві»), майбутні вчителі-магістри мистецтв оволодіють знаннями про художні стилі та напрями в малярстві на склі з історико-мистецьких витоків до сучасності, навчаються аналізувати твори різних видів мистецтва, розвивають навички критичного мислення та педагогічного застосування цих знань. Вони набувають інтегрованих умінь проводити порівняльний аналіз художніх творів, інтегрувати елементи українського мистецтва в зміст уроків, а також утілювати власні методичні розробки, що дозволить їм стати компетентними фахівцями, здатними передавати культурну спадщину та стимулювати творчість учнів.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ AGILE-ОРІЄНТОВАНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ IT-ФАХІВЦІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тетяна Олександрівна Жирова — 2026-05-29

У статті здійснено теоретичне обґрунтування педагогічних умов Agile-орієнтованої підготовки майбутніх ІТ-фахівців до професійної діяльності в контексті сучасних викликів цифрової трансформації, переходу до Індустрії 4.0 та поширення технологій штучного інтелекту. Актуальність дослідження зумовлена потребою оновлення логіки професійної підготовки майбутніх ІТ-фахівців відповідно до динаміки технологічних змін, вимог ринку праці та особливостей сучасних здобувачів освіти. У ході дослідження проаналізовано сучасні наукові підходи до професійної підготовки майбутніх ІТ-фахівців, уточнено зміст поняття «готовність до професійної діяльності» та конкретизовано її структуру. Готовність майбутніх ІТ-фахівців до професійної діяльності розглянуто як інтегративну характеристику особистості, що охоплює психологічний, когнітивно-інтелектуальний, соціальний і практично-діяльнісний компоненти. На основі аналізу наукових джерел уточнено зміст поняття «педагогічні умови» та запропоновано авторське розуміння педагогічних умов Agile-орієнтованого навчання як комплексу цілеспрямовано створених в освітньому процесі умов, що забезпечують ефективне впровадження Agile-принципів, підтримують командну роботу, адаптивність, рефлексію, поетапне досягнення результату та практичну зорієнтованість підготовки. Теоретично обґрунтовано такі педагогічні умови Agile-орієнтованої підготовки майбутніх ІТ-фахівців до професійної діяльності: організація освітнього процесу на засадах ітеративності, гнучкого планування та поетапного досягнення результату; залучення студентів до командної проєктної взаємодії в умовах спільної відповідальності за результат; забезпечення постійного зворотного зв’язку, рефлексії, самооцінювання та взаємооцінювання; практико-орієнтоване проєктування змісту підготовки з використанням цифрових інструментів, наближених до реального ІТ-середовища. Доведено, що в сукупності ці умови забезпечують формування цілісної готовності майбутніх ІТ-фахівців до професійної діяльності та можуть слугувати теоретичним підґрунтям для подальшого проєктування моделі Agile-орієнтованої підготовки й експериментальної перевірки її ефективності.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ ІТ-ФАХІВЦІВ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Наталія Олексіївна Котенко — 2026-05-29

У статті здійснено теоретичне узагальнення концептуальних засад освіти для сталого розвитку, релевантних для підготовки майбутніх фахівців з інформаційних технологій. Актуальність дослідження зумовлена потребою переорієнтації ІТ-освіти від вузькотехнічної моделі до підготовки фахівця, здатного враховувати соціальні, екологічні та етичні наслідки цифрових рішень. Метою статті є обґрунтування концептуальних засад освіти для сталого розвитку, які визначають орієнтири професійної підготовки майбутніх ІТ-фахівців. У дослідженні використано методи теоретичного аналізу, порівняння, узагальнення й інтерпретації наукових джерел. Встановлено, що методологічну основу такої підготовки становлять конструктивістський підхід, системне мислення, критична педагогіка та трансдисциплінарність. Показано, що педагогічний потенціал цих засад реалізується за умов фасилітативної ролі викладача, проблемно орієнтованого та проєктного навчання, міждисциплінарної взаємодії, рефлексії щодо наслідків цифрових рішень. Обґрунтовано, що підвищення обізнаності студентів щодо проблем сталого розвитку саме по собі не гарантує формування відповідальної професійної поведінки; результативними є практики, у яких ціннісні орієнтири поєднуються з діяльнісним форматом навчання, підтримкою самоефективності та практичним досвідом розроблення цифрових рішень. Доведено, що важливими умовами інтеграції принципів сталого розвитку є інституційна підтримка, міжкафедральна взаємодія та інтегрований підхід до впровадження цих ідей в освітні компоненти. Узагальнено очікувані результати такої підготовки: системне бачення технологічних і суспільних процесів, здатність оцінювати соціальні та екологічні наслідки цифрових рішень, відповідальне професійне мислення та готовність до проєктування сталих цифрових рішень.

STEM-ПРОЄКТ ЯК ЗАСІБ МІЖПРЕДМЕТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІНФОРМАТИКИ

Леонід Володимирович Оршанський — 2026-05-29

У статті досліджено педагогічний потенціал STEM-проєктів як ефективного засобу міжпредметної інтеграції у процесі професійної підготовки майбутніх учителів технологій та інформатики. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю модернізації змісту педагогічної освіти відповідно до викликів цифрового суспільства та зростанням потреби у фахівцях, здатних інтегрувати знання з різних галузей. Проаналізовано теоретичні засади STEM-освіти, уточнено сутність понять «STEM-проєкт» і «STEM-підготовка», а також визначено їх роль у формуванні інтегрованих професійних компетентностей майбутніх педагогів.
Обґрунтовано, що впровадження STEM-проєктів сприяє розвитку інженерного мислення, дослідницьких умінь, цифрової грамотності, креативності та здатності до розв’язання комплексних практичних завдань. Розкрито етапи реалізації інтегрованих проєктів, зокрема постановку проблеми, планування, проєктування, реалізацію та оцінювання результатів. Акцентовано увагу на необхідності поєднання технологічної, інформатичної, математичної та природничої складових у процесі виконання проєктів.
Наведено приклади STEM-проєктів різного спрямування, що можуть бути реалізовані у процесі підготовки майбутніх учителів, зокрема техніко-технологічних, інформаційно-аналітичних, навчально-методичних і дослідницьких. Доведено, що проєктна діяльність забезпечує практичну спрямованість навчання, сприяє інтеграції знань і формує готовність майбутніх педагогів до впровадження інноваційних освітніх технологій. Зроблено висновок про доцільність широкого використання STEM-проєктів як інструменту підвищення якості професійної підготовки вчителів нового покоління.

КРИТЕРІАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ КЛІМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Ольга Ігорівна Панчук — 2026-05-29

У статті обґрунтовано критеріальний підхід до оцінювання рівня сформованості кліматичної компетентності вчителів природничих спеціальностей у контексті глобальних кліматичних змін та впровадження освіти для сталого розвитку. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю посилення професійної готовності педагога до реалізації кліматичної освіти, формування в здобувачів освіти наукового розуміння кліматичних процесів, ціннісних орієнтацій і відповідальної поведінки. Незважаючи на зростання уваги до проблематики кліматичної освіти, питання системного оцінювання кліматичної компетентності педагогів потребує подальшого теоретичного осмислення та методичного забезпечення.
Метою статті є теоретичне обґрунтування системи критеріїв і показників оцінювання рівня сформованості кліматичної компетентності вчителів природничих спеціальностей. Методологічну основу становлять компетентнісний, аксіологічний і діяльнісний підходи. Кліматичну компетентність розглянуто як інтегративну професійну характеристику, що поєднує наукові знання про зміну клімату, уміння інтегрувати відповідну проблематику в освітній процес, ціннісне ставлення до ідей сталого розвитку та здатність до професійної рефлексії.
У структурі компетентності виокремлено мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний і професійно-рефлексивний компоненти. Відповідно визначено аксіологічний, знаннєвий, діяльнісно-процесуальний і рефлексивно-аналітичний критерії з конкретизованими показниками. Охарактеризовано чотири рівні сформованості кліматичної компетентності: початковий, середній, достатній і високий. Запропонована компонентно-критеріальна модель може слугувати теоретичною основою для педагогічної діагностики та розроблення валідного інструментарію оцінювання в системі професійної підготовки й підвищення кваліфікації педагогів.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСОБІВ ЗМАГАЛЬНО-ІГРОВОЇ СПРЯМОВАНОСТІ У ПІДГОТОВЦІ СКЕЛЕЛАЗІВ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Ігор Андрійович Єварницький — 2026-05-29

У статті розглядається актуальна проблема вдосконалення тренувального процесу скелелазів підліткового віку шляхом впровадження засобів змагально-ігрової спрямованості. Результати дослідження підтверджують, що сучасний етап розвитку скелелазіння як олімпійського виду спорту потребує пошуку інноваційних методичних підходів до гармонійної інтеграції інтенсивних фізичних навантажень та емоційної привабливості занять для підлітків 12–15 років. У роботі представлено теоретичне обґрунтування використання ігрового методу не лише як засобу рекреації, а як інструменту підвищення ефективності техніко-тактичної підготовки. Аналіз наукової літератури дозволив виявити відсутність чіткої класифікації спеціалізованих ігор та змагальних вправ у сучасній системі підготовки резерву в скелелазінні.
Основним результатом наукової роботи є розроблена класифікація ігрових засобів, що структурована за чотирма ключовими функціональними блоками. До першої групи віднесено засоби сенсомоторної інтеграції, спрямовані на розвиток точності рухів та формування специфічного «чуття рельєфу». Другий блок охоплює вправи постурального контролю, які забезпечують стабілізацію центру мас та вдосконалення динамічної рівноваги на складних площинах. Третій напрям включає засоби метаболічної адаптації, що фокусуються на формуванні спеціальної витривалості. Четвертий блок присвячений нейродинамічній регуляції, що передбачає моделювання ситуацій змагального стресу, дефіциту часу та розвиток оперативного тактичного мислення. Визначено, що такий розподіл дозволяє трансформувати ігровий метод із засобу емоційної стимуляції на інструмент цілеспрямованої реалізації завдань спортивного тренування, що сприяє якісному вдосконаленню фізичних якостей та поетапному формуванню психологічної стійкості підлітків. Представлено практичні рекомендації щодо регламентації навантажень та послідовності застосування ігрових засобів у загальній структурі тренувального процесу. Наукова новизна роботи полягає у комплексній систематизації специфічних для скелелазіння рухових завдань, що дозволяє суттєво оптимізувати перехід від навчальної до змагальної діяльності на етапі попередньої базової підготовки.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Людмила Іванівна Березовська — 2026-05-29

У статті обґрунтовано актуальність проблеми підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку в умовах модернізації освітньої галузі. Проаналізовано зміст освітніх компонентів, що забезпечують формування методичної компетентності здобувачів спеціальності «Дошкільна освіта», виявлено їхню варіативність у різних закладах вищої освіти та недостатню узгодженість із сучасними вимогами Державного стандарту дошкільної освіти. Розкрито теоретичні засади художньо-мовленнєвої діяльності як інтегрованого феномену, що поєднує мовленнєву, художню, театралізовану та творчо-імпровізаційну активність дитини. Визначено структурні компоненти зазначеної діяльності та обґрунтовано її значення для формування мовленнєво-комунікативної та мистецької компетентностей дітей дошкільного віку.
У роботі акцентовано на необхідності системного оновлення змісту професійної підготовки майбутніх вихователів засобами інтеграції класичної та сучасної дитячої літератури, послідовне вивчення художніх творів у хронологічному та тематичному контексті, впровадження інноваційних методів роботи з текстом та його багаторівневого аналізу. Наголошено на важливості формування у здобувачів освіти вмінь здійснювати змістовий, композиційний, образний і мовний аналіз творів, добирати педагогічно доцільні форми та методи роботи з урахуванням вікових особливостей дітей.
За результатами опитування здобувачів освіти виявлено достатній рівень обізнаності з класичною дитячою літературою та недостатню представленість знань про сучасний український літературний процес, що зумовлює потребу вдосконалення літературної підготовки. Обґрунтовано перспективні напрями подальших досліджень, пов’язані з емпіричним аналізом ефективності підготовки майбутніх вихователів та визначенням шляхів упровадження інноваційних форм організації художньо-мовленнєвої діяльності в освітній процес закладів дошкільної освіти.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЗГУРТОВАНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Світлана Дмитрівна Дем’яненко — 2026-05-29

У статті здійснено аналіз сучасних психолого-педагогічних підходів до формування соціальної згуртованості дітей старшого дошкільного віку. Зосереджено увагу на актуальності проблеми в умовах воєнного часу, коли згуртованість виступає важливим ресурсом підтримки психоемоційного благополуччя дитини та чинником її гармонійного особистісного розвитку. Наголошено на ролі згуртованості як передумови формування соціально зрілої особистості дошкільника, здатної до взаємодії, співпереживання та конструктивної поведінки у колективі. Розкрито значення ігри як провідного виду діяльності дітей, що створює сприятливі умови для формування особистісних якостей: доброзичливість, відповідальність, взаємоповага, здатність до співпраці та досягнення міжособистісної злагоди. Обґрунтовано сутність понять «згуртованість» і «соціальна згуртованість» у контексті дитячого колективу, уточнено їх змістове наповнення з урахуванням сучасних соціальних викликів та особливостей розвитку. Окреслено основні механізми формування соціальної згуртованості, зокрема через засвоєння дітьми соціальних норм, цінностей, моделей поведінки у процесі колективної гри. Виокремлено ключові компоненти партнерської взаємодії, що сприяють становленню згуртованої дитячої спільноти: взаєморозуміння, довіра, підтримка, узгодженість дій, спільна відповідальність. Підкреслено, що в ігровій діяльності відбувається найінтенсивніше засвоєння соціального досвіду, який відображає реалії сучасного життя. Розширено традиційне уявлення про соціальну згуртованість дитячої групи, яка в умовах воєнного часу набуває значення колективної психологічної підтримки, емоційного відновлення, адаптації до нових соціальних умов і формування стійкості до стресогенних впливів.

ІНСТИТУЦІЙНА ТИПОЛОГІЯ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ АНГЛІЇ: ДОСВІД ДЛЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ

Ілона Миколаївна Дичківська — 2026-05-29

У статті здійснено комплексний компаративний аналіз сучасної системи дошкільної освіти Англії (Early Years Education) у контексті трансформаційних процесів вітчизняної освітньої галузі. Досліджено історичний генезис та еволюцію нормативно-правової бази Англії протягом 1980–2025 рр.
Встановлено, що сучасна система дошкільної освіти Англії (Early Years Education) є високоваріативною, децентралізованою та гнучкою моделлю, яка успішно поєднує історичні традиції (ранній старт навчання) із новітніми стандартами якості (EYFS 2025). Особливу увагу приділено детальній класифікації інституційних форм дошкілля: приватних, волонтерських (Group-based), шкільних (School-based) та індивідуальних (Childminders).
Доведено, що домінування приватного та волонтерського секторів (Group-based providers) у поєднанні з унікальним інститутом незалежних вихователів (Childminders) забезпечує максимальне охоплення дітей та враховує індивідуальні потреби родин. Це корелює з векторами розвитку, закладеними у новому Законі України «Про дошкільну освіту» (2024 р.).
Виявлено, що ключовим інструментом забезпечення якості в Англії є не уніфікація програм, а суворе дотримання результатів навчання (EYFS) та жорсткий зовнішній контроль з боку Офісу з оцінки стандартів у освіті (Ofsted). Для України цей досвід є актуальним у контексті переходу від процесуального до результативного контролю.
Визначено прогностичні можливості імплементації британського досвіду, зокрема моделі «ключового вихователя» та гнучкої мережі малих форм дошкілля, для реалізації положень нового Закону України «Про дошкільну освіту» (2024 р.).

ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ ФАХІВЦЯ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА УМОВИ РОЗВИТКУ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Олена Леонтіївна Кононко — 2026-05-29

У статті розкрито суть цілеспрямованості як вольової якості особистості. Підкреслено, що вона засвідчується здатністю майбутнього фахівця визначати професійні цілі, добирати адекватні способи дій, долати труднощі на шляху до мети, діяти зосереджено, досягати успіху. Викладено концептуальні засади дослідження, засновані на принципі суб’єктності; описано методику констатувального експерименту та подано аналіз емпіричних даних. Схарактеризовано критерії, показники та компоненти цілеспрямованості. В якості критеріїв оцінки досліджуваної вольової якості виступили: усвідомлення мети діяльності й уміння прогнозувати майбутній результат; мотивація досягнення та стійкість до перешкод; здатність планувати свої дії, приймати виважені рішення; спроможність досягати кінцевого результату та виявляти саморефлексію. Визначено чотири рівні сформованості вказаної вольової якості у майбутніх фахівців дошкільної освіти: високий, оптимальний, середній, низький. Розроблено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови оптимізації освітнього процесу у ЗВО. До них віднесено: розширення уявлень про цілеспрямованість як здатність формулювати, утримувати та досягати конкретну мету діяльності; вправляння студентської молоді в умінні планувати ефективні способи дій та самостійно досягати кінцевого результату; завдяки оновленню змісту та форми педагогічної оцінки зведення цілеспрямованості до найвищих вольових чеснот; використання інноваційних методів для розвитку у студентів адекватної самооцінки та здатності до саморефлексії. Серед методів оптимізації освітнього процесу у ЗВО виділено: тематичні бесіди, вправи, складання оповідань про себе, творчі завдання, консультації та тренінг.

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ДИТЯЧОЇ ПІСНІ

Юлія Сергіївна Котелянець — 2026-05-29

У статті розкрито теоретико-методичні засади використання дитячої пісні як ефективного лінгводидактичного засобу дошкільної освіти в умовах реалізації сучасних педагогічних підходів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення традиційної ролі пісні в освітньому процесі закладів дошкільної освіти та посилення її безпосереднього впливу на формування мовленнєво-комунікативної компетентності дошкільників. Обґрунтовано доцільність застосування комунікативного, діяльнісного, інтегрованого, компетентнісного, ігрового та синергетичного підходів у мовленнєвому розвитку дітей засобами дитячої пісні.
Проаналізовано наукові праці вітчизняних дослідників, нормативні документи та освітні програми, що регламентують розвиток мовлення дітей дошкільного віку. Представлено результати анкетування вихователів закладів дошкільної освіти та студентів спеціальності 012 «Дошкільна освіта», які засвідчують переважно емоційно-художнє використання дитячих пісень і недостатню реалізацію їх лінгводидактичного потенціалу. Виявлено основні труднощі педагогів у мовленнєвій роботі з пісенним матеріалом та окреслено потребу в методичних орієнтирах.
Запропоновано підходи до цілеспрямованого добору пісенного репертуару відповідно до вікових можливостей дітей і конкретних мовленнєвих завдань, а також визначено напрями інтеграції пісні як лінгводидактичного засобу. Представлено методику проведення вихователем ЗДО інтегрованого мовленнєво-музичного заняття. Доведено, що використання дитячої пісні створює природні умови для формування звукової культури та граматичної будови мовлення, збагачення та активізації словникового запасу, розвитку зв'язного мовлення та комунікативних умінь дошкільників.

ІМЕРСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Юлія Юріївна Климович — 2026-05-29

У статті досліджено можливості використання імерсивних технологій у процесі навчання іноземних мов у закладах загальної середньої освіти в умовах реалізації концепції Нової української школи. Актуальність дослідження зумовлена потребою впровадження інноваційних освітніх підходів, спрямованих на формування ключових компетентностей XXI ст., зокрема іншомовної комунікативної компетентності, цифрової грамотності, критичного мислення та навичок співпраці. Авторкою узагальнено наукові підходи до визначення сутності імерсивних технологій, зокрема доповненої, віртуальної та змішаної реальності, а також визначено їх дидактичний потенціал у контексті навчання іноземних мов. Досліджено ключові переваги імерсивних технологій для створення автентичного мовного середовища, моделювання комунікативних ситуацій, створення індивідуалізованих освітніх траєкторій та підвищення мотивації учнів до навчання.
У межах емпіричного дослідження проведено анкетування учнів і вчителів закладів загальної середньої освіти з метою визначення рівня їхньої готовності до використання імерсивних технологій. Результати засвідчили позитивне ставлення учнів до впровадження таких технологій, а також потенційну готовність педагогів за умови належної методичної підтримки. Здійснено порівняльний аналіз сучасних мобільних AR-застосунків (AR Loopa, Assemblr EDU, AR Book, Halo AR та Augment) з позиції їх використання в процесі формування іншомовної комунікативної компетентності учнів. Визначено, що найбільш ефективними для формування іншомовної комунікативної компетентності є застосунки HaloAR та Assemblr EDU, адже вони забезпечують інтерактивність, можливість створення власного контенту та інтеграцію різних мультимедійних ресурсів. Окреслено виклики щодо використання AR-застосунків у навчанні іноземних мов, серед яких недостатній рівень цифрової компетентності педагогів, обмеженість технічних ресурсів, а також відсутність системного методичного супроводу.

АРТТЕРАПІЯ ЯК ОДНА З ТЕХНОЛОГІЙ ВИПРАВЛЕННЯ КЛІЄНТІВ СЛУЖБИ ПРОБАЦІЇ

Валентина Єфремівна Бенера — 2026-05-29

У актуальності проблеми зазначається про продовження постійного упровадження в Україні правового механізму з метою підвищення ефективності функціонування усіх галузей, у тому числі захисту прав засуджених. Проаналізовано дослідження та публікації з вказаної проблеми. Визначено мету як розгляд арттерапевтичного методу виправлення клієнтів служби пробації. У статті наголошено, що в Україні з 2018 року фактично почала діяти Державна установа «Центр пробації», до обов’язків якої належить реалізація завдань пробаційного нагляду, а також прийнято низку нормативно-правових актів і внесено зміни до вже чинних з метою запобігання втрати соціальної значущості особи і повноцінного її виправлення поза межами установи виконання покарань. Акцентовано увагу на тому, що пробаційний нагляд є основним кримінальним покаранням, яке полягає в законному обмеженні прав і свобод засудженого із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Важливим є процес ресоціалізації, під час якого формується позитивне сприйняття праці, звичаїв суспільства, особиста культура засудженого. Особлива увага звертається на соціально-виховну роботу у період виконання покарання без позбавлення волі. Для цього було проведено дослідження у вигляді опитування працівників Державної установи «Центр пробації» Житомирської області та представників громадськості, а також представлено результати з ретельним їх аналізом. На підставі цього розглянуто технологію арттерапії як дієвий інструментарій соціально-психологічної реабілітації, ресоціалізації та виправлення засудженими, які відбувають покарання, що не пов’язано із позбавленням волі. Засобами реалізації авторської арттерапевтичної програми В. Бенери, С. Коляденко, І. Літяги здійснено впровадження та доведено її творчий потенціал для соціально-виховної роботи з клієнтами служби пробацї, апробовано та розкрито переваги технології арттерапії у дослідженні із здобувачами вищої освіти (Д. Сорока) та ін.

СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ КОМПЛЕКСНОГО СУПРОВОДУ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ З ІНВАЛІДНІСТЮ В МЕДИЧНИХ АКАДЕМІЯХ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Наталія Євстахіївна Дуб — 2026-05-29

Актуальність дослідження визначається проблемою забезпечення ефективної освітньої підтримки здобувачів з особливими потребами. Практика адаптації освітніх програм до інклюзії залишається делікатним та маловивченим питанням, незважаючи на її масштабність. Забезпечення інклюзивності як гарантії права на освіту здобувачів з інвалідністю набуває особливої актуальності в контексті глобальних викликів. Відсутність механізмів практичної соціально-комунікаційної підтримки, низький рівень інтеграції цифрових рішень та мультимодальності зумовлює зниження рівня вмотивованості та залученості здобувачів освіти, їх академічної успішності. Метою дослідження є аналіз сучасних концепцій комплексного супроводу підготовки здобувачів освіти з інвалідністю в медичних академіях до майбутньої професійної діяльності. У статті розглядаються інноваційні підходи, засоби та інструменти в галузі інклюзивних освітніх технологій. Досліджено характер впливу активної цифровізації освіти на ефективність інклюзії в освіті. Висвітлено потенціал аудіовізуалізації, гейміфікації, проектних досліджень, імерсивних технологій та методу кейсів. Обґрунтовано ефективність поєднання мультимодальності, адаптивності, залучення цифрового інструментарію та активної проєктно-дослідницької діяльності. При цьому успішне впровадження зазначеного підходу потребує оновлення педагогічної підготовки, модернізації освітнього середовища та розробки методичних рекомендацій із впровадження інклюзивного дизайну, що враховує варіативність як ресурс адаптивного розвитку. Розв’язання проблеми вбачається у розробленні інклюзивного підходу, концептуальна основа якого поєднує передові педагогічні, цифрові та психологічні стратегії забезпечення рівного доступу до якісної освіти для усіх здобувачів освіти, з урахуванням варіативності особистісних інклюзивних можливостей.

АЛЬТЕРНАТИВНА ДОДАТКОВА КОМУНІКАЦІЯ В РОБОТІ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Наталія Олексіївна Матвеєва — 2026-05-29

У статті акцентовано на актуальних проблемах організації інклюзивного навчання в сучасних умовах. Зауважено, що реалізація потенціалу здобувачів з особливими освітніми потребами потребує особистісно-орієнтованого характеру освітнього процесу, його адаптації і модифікації, використання останніх досягнень науки й техніки, упровадження інновацій. Акцентовано на необхідності створення психологічно сприятливого освітнього середовища, за якого здобувач освіти має змогу успішно навчатись, розвиватись, спілкуватися та взаємодіяти, інтегрувати у соціум. Проаналізовано значення альтернативної додаткової комунікації як засобу створення широких можливостей щодо спілкування, взаємодії та соціалізації. Встановлено, що альтернативна додаткова комунікація – це сукупність інструментів, технологій і технік, спрямованих на стимулювання та розвиток комунікативної компетентності осіб з різними нозологіями. Проаналізовано феномен та історичні джерела розвитку альтернативної додаткової комунікації, визначено значення у здійсненні впливу на ефективність інклюзивного освітнього процесу. Охарактеризовано групи засобів альтернативної додаткової комунікації, виокремлено основні її форми та види. Акцентовано на спрямованості та перевагах вербального та невербального мовлення, текстових повідомлень, піктограм, малюнків, додатків з символами, пристроїв для генерації мовлення тощо; розкрито особливості щодо їх упровадження у роботі з дітьми з різними нозологіями. Проаналізовано та виокремлено стрижневі принципи, що лежать в основі використання альтернативної додаткової комунікації та вимоги щодо її реалізації на практиці у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Доведено, що використання засобів альтернативної додаткової комунікації створює нові можливості ефективної корекції порушень мовлення, стимулює появу власних вербалізацій, що закладає підґрунтя словесного спілкування.