КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ ІТ-ФАХІВЦІВ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2410-2075-2026-22.19Ключові слова:
освіта для сталого розвитку, ІТ-фахівець, професійна підготовка, професійна компетентність, трансдисциплінарність, відповідальне проєктуванняАнотація
У статті здійснено теоретичне узагальнення концептуальних засад освіти для сталого розвитку, релевантних для підготовки майбутніх фахівців з інформаційних технологій. Актуальність дослідження зумовлена потребою переорієнтації ІТ-освіти від вузькотехнічної моделі до підготовки фахівця, здатного враховувати соціальні, екологічні та етичні наслідки цифрових рішень. Метою статті є обґрунтування концептуальних засад освіти для сталого розвитку, які визначають орієнтири професійної підготовки майбутніх ІТ-фахівців. У дослідженні використано методи теоретичного аналізу, порівняння, узагальнення й інтерпретації наукових джерел. Встановлено, що методологічну основу такої підготовки становлять конструктивістський підхід, системне мислення, критична педагогіка та трансдисциплінарність. Показано, що педагогічний потенціал цих засад реалізується за умов фасилітативної ролі викладача, проблемно орієнтованого та проєктного навчання, міждисциплінарної взаємодії, рефлексії щодо наслідків цифрових рішень. Обґрунтовано, що підвищення обізнаності студентів щодо проблем сталого розвитку саме по собі не гарантує формування відповідальної професійної поведінки; результативними є практики, у яких ціннісні орієнтири поєднуються з діяльнісним форматом навчання, підтримкою самоефективності та практичним досвідом розроблення цифрових рішень. Доведено, що важливими умовами інтеграції принципів сталого розвитку є інституційна підтримка, міжкафедральна взаємодія та інтегрований підхід до впровадження цих ідей в освітні компоненти. Узагальнено очікувані результати такої підготовки: системне бачення технологічних і суспільних процесів, здатність оцінювати соціальні та екологічні наслідки цифрових рішень, відповідальне професійне мислення та готовність до проєктування сталих цифрових рішень.
Посилання
Bandura A. Social Learning Theory. Prentice-Hall, 1977. URL: https://www.asecib.ase.ro/mps/Bandura_SocialLearningTheory.pdf (дата звернення 20.02.2026)
Frederick S., Loewenstein G., O’Donoghue T. Time discounting and time preference: A critical review. Journal of Economic Literature. 2002. 40(2). P. 351–401. https://doi.org/10.1257/jel.40.2.351
Freire P. Pedagogy of the Oppressed. Continuum International Publishing Group, 1970. URL: https://files.libcom.org/files/Paulo%20Freire,%20Myra%20Bergman%20Ramos,%20Donaldo%20Macedo%20-%20Pedagogy%20of%20the%20Oppressed,%2030th%20Anniversary%20Edition%20(2000,%20Bloomsbury%20Academic).pdf (дата звернення 20.02.2026)
Geissdoerfer M., Savaget P., Bocken N. M., Hultink E. J. The circular economy – A new sustainability paradigm? Journal of Cleaner Production. 2017. 143. P. 757–768. https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2016.12.048
Gibbons M., Limoges C., Nowotny H., Schwartzman S., Scott P., Trow M. The New Production of Knowledge: The Dynamics of Science and Research in Contemporary Societies. SAGE Publications, 1994. URL: https://ia801409.us.archive.org/30/items/mode1_2/mode1_2.pdf (дата звернення 20.02.2026)
Hilty L. M., Aebischer B. (Eds.). ICT Innovations for Sustainability. Springer, 2015. https://doi.org/10.1007/978-3-319-09228-7
Lozano R. Incorporation and institutionalization of SD into universities: Breaking through barriers to change. Journal of Cleaner Production. 2006. 14(9–11). P. 787–796. https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2005.12.010
Naumann S., Dick M., Kern E., Johann T. The GREENSOFT model: A reference model for green and sustainable software and its engineering. Sustainable Computing: Informatics and Systems. 2011. 1(4). P. 294–304. https://doi.org/10.1016/j.suscom.2011.06.004
Scholz R. W., Steiner G. The real type and ideal type of transdisciplinary processes: Part I – Theoretical foundations. Sustainability Science. 2015. 10(4). P. 527–544. https://doi.org/10.1007/s11625-015-0326-4
Senge P. M. The Fifth Discipline: The Art and Practice of the Learning Organization. Doubleday, 1990. URL: https://www.e-education.psu.edu/geog468/sites/www.e-education.psu.edu.geog468/files/TheFifthDiscipline.pdf (дата звернення 20.02.2026)
Spence A., Poortinga W., Pidgeon N. The psychological distance of climate change. Risk Analysis. 2012. 32(6). P. 957–972. https://doi.org/10.1111/j.1539-6924.2011.01695.x
Sterling S. Sustainable Education: Re-visioning Learning and Change. Green Books, 2001. URL: https://www.researchgate.net/publication/289505456_Sustainable_education (дата звернення 20.02.2026)
United Nations General Assembly. Resolution A/RES/70/1. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. 2015. URL: https://documents.un.org/doc/undoc/gen/n15/291/89/pdf/n1529189.pdf (дата звернення 20.02.2026)
Vygotsky L. S. Mind in Society: The Development of Higher Psychological Processes. Harvard University Press, 1978. URL: https://www.jstor.org/stable/j.ctvjf9vz4 (дата звернення 20.02.2026)
Wals A. E. J., Schwarzin L. Fostering organizational sustainability through dialogical interaction. The Learning Organization. 2012. 19(1). P. 11–27. https://doi.org/10.1108/09696471211190338
World Commission on Environment and Development. Our Common Future (The Brundtland Report). Oxford University Press, 1987. URL: https://www.brundtland.co.za/wp-content/uploads/2022/08/Brundtland-Report-1987-Our-Common-Future.pdf (дата звернення 20.02.2026)
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




