АЛЬТЕРНАТИВНА ДОДАТКОВА КОМУНІКАЦІЯ В РОБОТІ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Автор(и)

  • Наталія Олексіївна Матвеєва Карпатський національний університет імені Василя Стефаника https://orcid.org/0000-0002-8495-7074

DOI:

https://doi.org/10.32782/2410-2075-2026-22.24

Ключові слова:

альтернативна додаткова комунікація, порушення мовлення, вербальне мовлення, невербальне мовлення, розвиток

Анотація

У статті акцентовано на актуальних проблемах організації інклюзивного навчання в сучасних умовах. Зауважено, що реалізація потенціалу здобувачів з особливими освітніми потребами потребує особистісно-орієнтованого характеру освітнього процесу, його адаптації і модифікації, використання останніх досягнень науки й техніки, упровадження інновацій. Акцентовано на необхідності створення психологічно сприятливого освітнього середовища, за якого здобувач освіти має змогу успішно навчатись, розвиватись, спілкуватися та взаємодіяти, інтегрувати у соціум. Проаналізовано значення альтернативної додаткової комунікації як засобу створення широких можливостей щодо спілкування, взаємодії та соціалізації. Встановлено, що альтернативна додаткова комунікація – це сукупність інструментів, технологій і технік, спрямованих на стимулювання та розвиток комунікативної компетентності осіб з різними нозологіями. Проаналізовано феномен та історичні джерела розвитку альтернативної додаткової комунікації, визначено значення у здійсненні впливу на ефективність інклюзивного освітнього процесу. Охарактеризовано групи засобів альтернативної додаткової комунікації, виокремлено основні її форми та види. Акцентовано на спрямованості та перевагах вербального та невербального мовлення, текстових повідомлень, піктограм, малюнків, додатків з символами, пристроїв для генерації мовлення тощо; розкрито особливості щодо їх упровадження у роботі з дітьми з різними нозологіями. Проаналізовано та виокремлено стрижневі принципи, що лежать в основі використання альтернативної додаткової комунікації та вимоги щодо її реалізації на практиці у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Доведено, що використання засобів альтернативної додаткової комунікації створює нові можливості ефективної корекції порушень мовлення, стимулює появу власних вербалізацій, що закладає підґрунтя словесного спілкування.

Посилання

Волощук М. Б. Комунікативно-функціональні парадигми у подоланні комунікативних бар’єрів в інклюзивному освітньому просторі. Інклюзивна освіта та навчання в сучасних умовах трансформацій: психолого-педагогічні основи інклюзивної освіти: матеріали всеукраїнського науково-педагогічного підвищення кваліфікації, 23 січня – 5 березня 2023. Одеса: Вид. дім «Гельветика», 2023. С. 28–32. URL: https://kpdi.edu.ua/wp-content/uploads/2023/04/Zbirnyk-tez-advanced_training_ped_23-sichnya-5-bereznya-2023.pdf#page=28 (дата звернення 15.09.2025)

Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13.12.2006. Офіційний переклад Конвенції

надісланий листом Мінсоцполітики

№ 8006/0/2-23/61 від 19.06.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text (дата звернення 16.10.2025)

Лещук H. Інклюзивна комунікація як інструмент формування інклюзивної культури: термінологічний аналіз. Соціальна робота та освіта. 2021. № 8 (3). С. 364–372. DOI: 10.25128/2520-6230.21.3.5.

Рекомендації щодо особливостей організації освітнього процесу осіб з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти у 2025/2026 навчальному році. Міністерство освіти і науки України. № 1/17666-25 від 26.08.2025. URL: https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/osvita-2/inklyuzivne-navchannya/dlya-fakhivtsiv/metodichni-rekomendatsii-2/list-mon-26082025-117666-25-rekomendaciyi.pdf (дата звернення: 20.11.2025)

Стельмах Н. В., Бойчук А. П., Омельчук О. В. Віртуальна комунікація в інклюзивному освітньому просторі: огляд літератури. Академічні візії. 2024. № 35. С. 90–105. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.13757262

Чайка М. С., Усатенко Г. В., Кривоногова О. В. Теорія та практика використання альтернативної комунікації для осіб з особливими освітніми потребами: навч.-метод. посібн. Київ: ФОП Усатенко Г. В. 2021. 80 с. ISBN 978-966-97885-0-4 URL: https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/inkluzyvne-navchannya/2022/02/22/Navch-metod.posibnyk.Teoriya.ta.praktyka.vykoryst.altern.komunik.dlya.osib.z.OOP.22.02.22.pdf (дата звернення: 14.10.2025)

Bliss C. K. Semantography (Blissymbolics): A Logical Writing for an Illogical World. Sydney: Semantography (Blissymbolics) Publications, 1965. 882 p.

Bonora G., Dalai G., De Rosa D., Zisk H. A., Panunzi M., Perondi L., Rönnberg J., Sundqvist A. Communication Disorders in Childhood: Prevalence, Diagnosis and Treatment. International Journal of Speech-Language Pathology. 2021. Vol. 23(4). Р. 312–321. URL: https://doi.org/10.1080/17549507.2021.1878619

Frost L. A., Bondy A. S. The Picture Exchange Communication System Training Manual. Cherry Hill, NJ: Pyramid Educational Consultants, 2002. 396 р. ISBN 978 1 928598 05 3. URL: https://www.researchgate.net/publication/13431182_PECS_The_Picture_Exch ange_Communication_System_training_manual (дата звернення: 16.10.2025)

Johnson R. The development of Picture Communication Symbols for use in augmentative communication. University of North Carolina.1981. 100 р. URL: https://specialneedsinmusic.com/text/may_jon.pdf (дата звернення: 17.10.2025)

Ganz J. B., Earles Vollrath T. L., Heath A. K., Parker R. I., Rispoli M. J., Duran J. B. A meta analysis of single case research studies on aided augmentative and alternative communication systems with individuals with autism spectrum disorders. Journal of Autism and Developmental Disorders. 2012. Vol. 42, No 1. Р. 60–74. DOI 10.1007/s10803-011-1212-2

Sheehy K. Blissymbolics as a means of developing language and literacy. British Journal of Special Education. 2004. Vol. 31, No 4. Р. 199–204.

William R., Casey A., Sims J. The Routines Based Interview: A method for gathering information and assessing needs. Infants & Young Children. 2009. Vol. 22. P. 224–233. DOI: 10.1097/IYC.0b013e3181abe1dd.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-29