СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ ОСВІТИ СТАРШИХ ДОРОСЛИХ В УКРАЇНИ

Анотація

Вступ. Демографічне старіння населення України, що характеризується зниженням народжуваності, високою смертністю й значною еміграцією, посилило соціально-економічні проблеми та змінило роль людей похилого віку в суспільстві. Оскільки Україна стикається з одним із найвищих темпів старіння населення в Європі, необхідність соціальної адаптації та інтеграції людей похилого віку стає дедалі актуальнішою. Освіта постає як критично важливий засіб підтримки соціальної активності, збереження людського потенціалу та забезпечення активного й позитивного старіння. Мета. Дослідження має на меті обґрунтувати важливість освіти людей похилого віку для збереження та розвитку людського капіталу в сучасному соціально-демографічному контексті України й представити інституційну модель освіти людей похилого віку, розроблену для національного впровадження. Методи дослідження. У дослідженні застосовуються теоретичні та методологічні підходи, такі як аксіологічні, діяльнісно-орієнтовані й компетентнісні рамки. Воно інтегрує принципи гуманізації, соціальної та гендерної рівності, а також міжпоколінної комунікації. Модель розроблена шляхом порівняльного аналізу успішних міжнародних практик в освіті людей похилого віку й адаптована до соціально-економічних умов України. Основні результати дослідження. У статті визначено ключові соціально-економічні фактори, що зумовлюють потребу в навчанні людей похилого віку протягом усього життя, включаючи технологічний прогрес, зміни на ринку праці та ризики соціальної ізоляції. Запропонована інституційна модель освіти людей похилого віку в Україні охоплює теоретичні, методологічні й організаційні компоненти. Вона передбачає створення інститутів навчання людей похилого віку у вищих навчальних закладах, що поєднують загальні, професійні та творчі програми для посилення соціальної інтеграції, міжпоколінної взаємодії й постійного особистісного й професійного розвитку. Наукова новизна. Дослідження пропонує одну з перших комплексних рамок для інституціоналізації освіти людей похилого віку в Україні. Поєднуючи демографічний і соціально-економічний аналіз зі структурованою освітньою моделлю, воно пропонує новий підхід до впровадження навчання протягом усього життя як основного елемента національної соціальної політики. Висновки та конкретні пропозиції автора. Освіта людей похилого віку є стратегічним інструментом для сприяння активному старінню, соціальній інклюзії та економічній стійкості в Україні. Упровадження інституційної моделі у вищій освіті може розширити можливості для самореалізації, міжпоколінного обміну й розвитку людського капіталу, так зменшуючи залежність від систем соціального забезпечення та сприяючи загальному добробуту суспільства.