ОРГАНІЗАЦІЙНА Й АКАДЕМІЧНА АВТОНОМІЯ ХАРКІВСЬКОГО ІМПЕРАТОРСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (1804–1835 РР.)
Ключові слова:
організаційна автономія, академічна автономія, університет, академічні свободи, вища освіта, підготовка студентів.Анотація
Висвітлено особливості розвитку організаційної й академічної автономії Харківського імператорського університету у 1804–1835 рр. Показано, що упродовж означеного періоду динаміка процесу автономізації університету характеризується зниженням самостійності. Доведено, що протягом 1804–1814 рр. для закладу характерний високий рівень кадрової (призначення й звільнення викладачів і чиновників, підготовка професорів), управлінської та просвітницької (відкриття шкіл, пошук учителів, написання підручників, залучення місцевих коштів на освітні потреби), викладацької (вільний вибір викладачами джерел для підготовки до занять, високий рівень академічних свобод), видавничої (вихід друком у власній типографії друкованих праць) і студентської автономії. Проаналізовано причини зміни ставлення до вишу та його самостійності після 1815 р. (новина про вбивство німецьким студентом викладача історії, як наслідок – побоювання з боку Міністерства народної освіти вільнодумства молоді, втручання в життя університету, розкол суспільства на прихильників і противників самостійності вишів). Висвітлено події, що стали закономірними для того часу: наступ уряду й найреакційніших діячів (О. Стурдза, М. Магницький, Д. Рунич, І. Лаваль та ін.) на вищу освіту й на університетську автономію, ігнорування положень демократичного статуту 1804 р., вихід друком у періодичних виданнях статей, спрямованих проти самостійності університетів; звільнення кваліфікованих викладачів, зниження якості вищої освіти тощо. Схарактеризовано рівень організаційної й академічної автономії у 1815– 1835 рр. (підпорядкування адміністрації університету попечителю, який тепер контролював усі питання функціонування вишу; введення строгої цензури; обмеження свободи викладання; від’їзд іноземних професорів за кордон; нестача викладацьких кадрів; зверхнє ставлення до студентів; втрата інших привілеїв тощо). Показано роль академічних свобод у розвитку особистості студента (самопідготовка здобувачів вищої освіти, фундаментальна професійна підготовка, повага до академічних чеснот, почуття вдячності університету).
Посилання
Багалей Д. И. Из жизни Харьковского университета в начале ХIХ в. Вестник Европы. 1902. № 2. С. 628–649.
Багалей Д. И., Миллер Д. П. Харьковский университет. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург: Типография акц. общ. Брокгауз-Ефрон, 1903. Т. 37. С. 103–109.
Виноградов П. Г. Учебное дело в наших университетах. Вестник Европы. 1901. Т. 5. С. 537–573.
Владимирский-Буданов М. Ф. История Императорского университета Св. Владимира. Киев: Типография Императорского университета Св. Владимира, 1884. Т. 1: Университет Св. Владимира в царствование Императора Николая Павловича. 674 с.
Выписка из журнала заседания Совета университета. – 2 марта 1821 г. – Державний архів Харківської області. – Ф. 667, оп. 286, спр. 205, 1 арк.
Глинский Б. Б. Университетские уставы (1755–1884 гг.). Исторический вестник. 1900. Т. 79. С. 324–351, С. 718–742.
Гончаров М. А. Становление и развитие государственно- общественного управления педагогическим образованием в России в XVIII – начале XX века:дисс. … д-ра. пед. наук: 13.00.01. Москва, 2014. 485 с.
Грушевский А. С. Из Харьковских лет Н. И. Костомарова. Журнал министерства народного просвещения. 1908. Ч. 14, № 4. С. 233–295.
Гумбольдт В. Про внутрішню та зовнішню організацію вищих наукових закладів у Берліні. Ідея університету : антологія / упоряд.: М. Зубрицька, Н. Бабалик, З. Рибчинська ; відпов. ред. М. Зубрицька. Львів : Літопис, 2002. С. 23–33.
Замечания на проект общего устава Императорских российских университетов.Санкт-Петербург : Типография Императорской академии наук, 1862. Ч. I. 479 с.
Каразин В. Н. Пояснительная записка к предначертанию Харьковского университета. Университетская идея в Российской империи XVIII – начала ХХ веков : антология : учеб. пособ. для вузов /сост. : А. Ю. Андреев, С. И. Посохов. Москва : РОССПЭН, 2011. С. 71–75. 12. Минаков А. Ю. Русский консерватизм в первой половине XIX века.Воронеж : Изд-во Воронежского гос. ун-та, 2011. 560 с.
О профессорах Харьковского университета (1805–1815 г.г.) и о их нравственности и политической благонадежности. – 1910 г.– Державний архів Харківської області. Ф. 266, оп. 1, спр. 838, 48 арк.
Отрывки из речи, произнесённой к студентам Императорского Харьковского университета при начатии нового курса учения 1-го сентября, 1828 года, профессором П. П. Артемовским-Гулаком. Вестник Европы. 1828. Ч. 161, № 19. С. 194–212.
Письмо Василия Пассеки с сообщением о порядках в университете. – 1831 г. ЦДІАК України. Ф. 1631, оп. 1, спр. 588, арк. 1–2.
Русова С. Ф. Харьковская журналистика начала нынешнего столетия. Киевская старина.1892. Т. 38, № 8. С. 168–198.
Семеновська Л. А. Проблеми розвитку вищої освіти в першій половині ХIХ ст. Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Серія : Педагогічні науки. Полтава, 2003. Вип. 1–2 (28–29). С. 123–129.
Сухомлинов М. И. Материалы для истории образования в России. Журнал Министерства народного просвещения. 1865. Ч. 128. С. 9–172.
Указатель сочинений, напечатанных в типографии императорского Харьковского университета в период с 1805 по 1814 год. – 1866 г. – Державний архів Харківської області. Ф. 288, оп. 286, спр. 6, 2 арк.
Университеты в России. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург : Типография акц. общ. Брокгауз-Ефрон, 1902. Т. 34А. С. 788–800.
Ферлюдин П. И. Исторический обзор мер по высшему образованию в России. Саратов :Типо-Литография П. С. Феокритова, 1894. Вып. 1: Академия наук и университеты. 202 с.
Чириков Г. С. Тимофей Фёдорович Осиповский, заслуженный профессор и ректор Харьковского университета: очерк его деятельности и удаление из университета. Русская старина. 1876. Т. XVII. С. 463–490.
Штаты университетов Санкт-Петербургского, Московского, Харьковского и Казанского. 1833 г. ЦДІАК України. Ф. 707, оп. 1, спр. 592, арк. 88–101 зв.